Словник Української Мови
1. (техн.) Процес нанесення захисного покриття на поверхню металевих виробів шляхом їх обробки в парах аміаку при високій температурі, що призводить до утворення стійкого азотистого шару; азотування в газовому середовищі.
2. (спец.) Технологічний процес поверхневого насичення сталевих деталей азотом для підвищення їх твердості, зносостійкості та корозійної стійкості, який здійснюється в середовищі аміаку, що розкладається.
1. (розм.) Різко, з силою вдарити когось або щось; завдати сильного удару.
2. (перен., розм.) Різко, категорично відмовити, відхилити пропозицію або прохання; дати рішучу відсіч.
1. Власна назва українського видавництва, заснованого у 1992 році у Львові, яке спеціалізується на випуску художньої, дитячої, навчальної та науково-популярної літератури.
2. Власна назва однойменної львівської книгарні, що належить цьому видавництву.
1. (у біології, екології) Пов’язаний з ґрунтом як середовищем існування; зумовлений або обумовлений властивостями ґрунту (наприклад, про едафогенні фактори, що впливають на рослинність).
2. (у геології) Пов’язаний з процесами утворення та формування ґрунтів; що має ґрунтове походження.
Прилад для визначення вмісту водяної пари (вологості) в газах, переважно в повітрі.
1. (в техніці) Процес перетворення рідини на пару шляхом нагрівання або зниження тиску, часто з подальшою конденсацією для очищення або виділення речовини.
2. (в медицині) Мінімально інвазивна процедура лікування, при якій патологічна тканина (наприклад, пухлина) знищується високою температурою, створеною лазерним, радіочастотним або ультразвуковим випаровуванням.
3. (в фармакології та побуті) Спосіб інгаляційного вживання речовин, при якому активна сполука (наприклад, нікотин або лікарські засоби) перетворюється на аерозоль (пар) без горіння, зазвичай за допомогою спеціального пристрою — вапоризатора.
1. Наявність горючих газів у надрах, зокрема у пористих гірських породах, що робить їх промисловою копалиною.
2. Сукупна кількість природного газу, що міститься в певному об’ємі газоносного пласта або родовища.
Едафобіонти — організми, що постійно мешкають у ґрунті та пов’язані з ним на всіх стадіях свого життєвого циклу.
Едафобіонти — тварини, рослини або мікроорганізми, для яких ґрунт є основним середовищем існування та життєдіяльності (наприклад, дощові черв’яки, багатоніжки, личинки деяких комах, гриби, бактерії).
1. Пристрій для перетворення рідини на пару (аерозоль), що використовується в медицині для інгаляційного введення лікарських засобів або в побуті для ароматерапії.
2. Електронний пристрій для куріння (вейпінгу), в якому спеціальна рідина (рідина для паріння) нагрівається, перетворюючись на пар, що вдихається користувачем.
3. Технічний пристрій для випаровування речовини, наприклад, паливний у двигунах або випарник у холодильних системах.
1. Підприємство, цех або установка для випалювання вапна з вапняку або іншої сировини; вапняний завод.
2. Приміщення або окрема будівля, де випалюють вапно.
3. Назва деяких населених пунктів аказійних місцевостей, пов’язаних із видобутком вапняку або виробництвом вапна.