Словник Української Мови
1. (про птахів, особливо гусей) видавати характерні різкі, галасливі звуки; гучно й безладно кричати.
2. (переносно, про людей) голосно, нестримано й безладно сміятися; реготати.
3. (переносно, розм.) вести голосну, безпутну розмову; базікати, теревенити.
1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Стиру, що протікає територією Рівненської та Волинської областей.
2. Рідкісне прізвище українського походження.
1. Стосунний до газохімії — галузі хімії та хімічної технології, що вивчає та здійснює переробку горючих газів (природного, нафтового, коксового тощо) з метою одержання цінних хімічних продуктів.
2. Пов’язаний із виробництвом, технологіями або обладнанням для хімічної переробки газів.
Метод дослідження рухової функції стравоходу, що полягає у безперервному одночасному графічному реєструванні тиску в різних його відділах та кислотності в шлунку.
1. Унтер-офіцерське звання в кавалерії (кінноті) армій Російської імперії та деяких інших держав, що відповідало фельдфебелю в піхоті; особа, яка мала це звання.
2. У козацьких військах (наприклад, у Війську Запорозькому) — військовий урядник, який відав фуражем, продовольством та господарським майном.
1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Мукачівському районі Закарпатської області.
2. (Істор.) Посада в середньовічному Угорському королівстві, а згодом — на західноукраїнських землях (Закарпатті, Галичині), що відповідала старості або управителю королівського (державного) маєтку, замку чи округу (комітату).
1. Призначений для проходження, транспортування або відведення газів (переважно у технічних системах, апаратах, будівлях).
2. Стосуючийся газового господарства, пов’язаний із газопроводами (у складі власних назв організацій).
Вахлачка — українська народна страва, різновид вареників з картопляного тіста та різноманітної начинки (часто з тушкованої капусти, грибів, сиру, м’яса), характерна для Полісся та Волині.
Вахлачка — традиційна українська лялька-мотанка, оберег родини та домашнього вогнища, яку виготовляють шляхом складання та обмотування тканини без використання голок і ножиць.
Вахлачка — діалектна назва незграбної, неохайно або просто одягненої жінки, часто з відтінком зневаги.
Хірургічна операція, що полягає в розтині стінки стравоходу.
1. (заст.) Селянин, хлібороб, пахар; також селюк, мужик.
2. (перен., зневажл.) Некультурна, неотесана, груба людина; простак.