Словник Української Мови
Ввареність — властивість за значенням прикметника “вварений”; стан, коли щось добре проварилося, набуло необхідної готовності внаслідок тривалого кип’ятіння.
Ввареність — ступінь готовності продукту (переважно тіста, круп, бобових) після тривалої теплової обробки у рідині; міра його розм’якшення та набрякання.
1. У геометричній оптиці — функція, що визначає оптичну довжину шляху променя між двома точками і є розв’язком рівняння ейконала, яке описує поширення світла в середовищі.
2. У фізиці та комп’ютерному зорі — математична модель, що описує форму хвильового фронту світла або іншого випромінювання при його поширенні.
Вважливість — властивість за значенням прикметника “вважливий”; старанність, ретельність, обачність у діях або висловах.
1. (історичне) Бути гайдамакою, учасником гайдамацького руху; поводитися як гайдамака.
2. (переносне, розмовне) Бунтувати, виступати проти влади або встановленого порядку; бути непокірним, своєвільним.
3. (переносне, розмовне) Бешкетувати, пустувати, робити щось шумно та неспокійно.
1. Дія за значенням дієслова «вв’язувати»; процес або результат прикріплення, вплітання, вмонтовування одного предмета в інший або до іншого, з’єднання чогось із чимось.
2. У техніці, будівництві — процес надійного закріплення елемента (наприклад, арматури) в матеріалі (бетоні, кладці) для створення єдиної конструкції.
3. У переносному значенні — втягування когось у якусь справу, дискусію, конфлікт або неприємну ситуацію.
Ейкозилхлорид — хлорпохідна ейкозилового спирту (C₂₀H₄₁OH), органічна сполука з формулою C₂₀H₄₁Cl, що є похідним насиченого вуглеводню ейкозану (C₂₀H₄₂) і належить до класу алкілхлоридів; безбарвна рідина, що застосовується в органічному синтезі.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
1. Назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, у складі Калуського району.
2. (заст.) Назва села в Україні, яке існувало на території сучасної Львівської області; згадується в історичних документах.
1. Історична назва учасника нерегулярних козацьких загонів на Правобережній Україні в XVI–XVIII століттях, який займався військовими набігами, часто на сусідні землі.
2. Переносно: зухвала, нестримана, скандальна або бунтівна людина; той, хто влаштовує безлад, бузу.
Дія за значенням дієслова «вбігати» — швидко входити кудись бігом або різким рухом потрапляти всередину чогось (наприклад, про річку, що вбігає в море).
У техніці, архітектурі — плавне з’єднання різних частин конструкції, деталей, поверхонь, коли одна частина поступово переходять в іншу без чіткого краю або перерви (наприклад, вбігання колони в арку, вбігання лінії даху в стіну).