Древослів

Словник Української Мови

  • введення-виведення

    1. У комп’ютерній техніці та інформатиці — процес передачі даних між центральним процесором комп’ютера та зовнішніми пристроями (наприклад, дисками, монітором, клавіатурою, мережею) або операція, що забезпечує такий обмін.

    2. Сукупність технічних засобів, програмних алгоритмів та протоколів, призначених для організації обміну інформацією між комп’ютерною системою та зовнішнім середовищем.

    3. Розділ програмування або архітектури комп’ютера, що вивчає та реалізує методи та пристрої для прийому даних у систему (введення) та видачі результатів її роботи (виведення).

  • ейконоген

    1. У культурології та релігієзнавстві — священний образ, ікона або інше зображення, що вважається чудотворним або особливо шанованим, яке виконує роль візуального символу віри і може стати об’єктом паломництва.

    2. У мистецтві та медіа — канонічний, надзвичайно впливовий і широко впізнаваний образ (картина, фотографія, кадр з фільму тощо), що набув значення культурної ікони і втілює певну ідею або епоху.

  • гайдабуряка

    1. (історичне) Учасник гайдамацького загону, повстанець; гайдамака.

    2. (переносне, розмовне) Про людину, яка поводиться галасливо, неспокійно, збиває інших з пуття; пустотливець, бешкетник.

  • ґердан

    1. Традиційне українське намисто, зазвичай з коралів, нанизаних на нитку у вигляді кільця, яке носять на шиї в кілька рядів; часто є частиною національного жіночого костюма, особливо на Гуцульщині.

    2. Назва схожого за формою та призначенням намиста в інших слов’янських народів (наприклад, молдовський, румунський ґердан).

    3. Переносно: важкий, гнітючий тягар, обов’язок або почуття, що тисне на людину (застосовується переважно в художній літературі).

  • введення

    1. Дія за значенням дієслова “вводити”; надання чомусь початку, започаткування, запровадження чогось нового (наприклад: введення нових технологій, введення режиму комендантської години).

    2. Початкова, вступна частина якогось тексту, твору, наукового дослідження, що містить загальні положення, постановку проблеми тощо; передмова, вступ (наприклад: введення до підручника, написати обґрунтоване введення до дисертації).

    3. Розділ у довідковому, навчальному або науковому виданні, що знайомить із його будовою, принципами користування та основною термінологією (наприклад: введення до словника, введення в курс справи).

    4. У техніці, програмуванні: подача, підведення чогось кудись; вхідні дані або параметри (наприклад: введення електрики в будинок, введення даних у комп’ютер, порт введення-виведення).

  • вварювачка

    Вварювачка — спеціальна технологічна ємність або відділення у варильному апараті (наприклад, у цукроварні), призначене для попереднього упарювання сиропу перед його подачею до вакуум-апаратів для остаточного згущення.

  • ейкональний

    1. (від грец. εἰκών — образ, зображення) Стосунний до ікони, пов’язаний з іконами або іконописом; іконний.

    2. (у мистецтві та культурології) Стосунний до образу, зображення як носія певного символічного, релігійного або культурного сенсу.

    3. (у фізиці, оптиці) Стосунний до дійсного зображення, що утворюється оптичною системою (на противагу уявному).

  • вварювач

    Вварювач — спеціалізований пристрій або технологічний вузол, призначений для введення (вварювання) однієї трубопровідної системи або ємності в іншу без розбирання магістралі, зазвичай шляхом зварювання.

    Вварювач — робочий, фахівець, який виконує операцію вварювання (наприклад, вварювання патрубка, відводу тощо) на діючих трубопроводах, резервуарах або інших конструкціях.

  • гайдабуритися

    1. (історичне) Перебувати у стані гайдамака, брати участь у гайдамацькому русі, повстанні.

    2. (переносне, розмовне) Бути неспокійним, метушливим; поводитися нестримано, пустувати, бешкетувати.

  • вварювання

    1. Дія за значенням дієслова «вварювати» — технологічна операція в металургії або при зварюванні, що полягає у введенні, сплавленні або вбудовуванні одного металу або матеріалу в інший шляхом зварювання, наплавлення або інтенсивного нагрівання.

    2. У кулінарії — процес поступового введення однієї рідини (наприклад, розбитих яєць) в іншу (наприклад, гарячий бульйон або молоко) при постійному помішуванні з метою запобігання згортанню та отримання однорідної суміші.