Древослів

Словник Української Мови

  • баба

    1. Жінка, яка народила дитину; мати батька або матері щодо їхніх дітей.

    2. Жінка похилого віку; стара жінка.

    3. (переносно) Про несміливу, боязку або нерішучу людину (зазвичай про чоловіка).

    4. (у народних віруваннях) Міфічна істота, що приносить дітей; часто в усталених словосполученнях (наприклад, баба-яга).

    5. Великий кам’яний стовп, брила або скеля, що стоїть окремо (переважно в топонімії).

    6. (технічна) Масивна деталь, частина механізму, що служить основою, опорою або вантажем (наприклад, баба копра).

    7. (кулінарна) Солодкий хліб або пухка велика булка циліндричної або круглої форми.

    8. (зоологія, розм.) Самиця деяких тварин (наприклад, комах, риб, птахів).

    9. (етнографія) Ритуальна антропоморфна фігура з тіста, гілля тощо, що використовувалася в обрядах.

  • баб

    1. (діал.) Старий, поважний чоловік; дід.

    2. (діал., зневажл.) Нерозумна, неспритна, млява людина; теж про тварину.

    3. (діал.) Великий камінь, скеля, брила.

    4. (діал.) Пристрій для підвішування горщика в печі над вогнем; триніжка.

  • баал

    1. У давньосемітській міфології — верховний бог, повелитель дощу, грози, родючості та війни у фінікійців, ханаанеїв та інших народів Передньої Азії, що часто ототожнювався з місцевими божествами; загальна назва божества або ідола у цих народів.

    2. У переносному значенні — символ ідолопоклонства, язичницького божества, якому сліпо поклоняються; втілення чужого, ворожого впливу або влади.

  • б’єф

    1. (від фр. bief) Гідротехнічна споруда у вигляді каналу або річища, що відводить воду від річки, водосховища чи іншого водного об’єкта до гідроелектростанції, водяного млина або для інших технічних потреб; підвідний або відвідний канал.

    2. Ділянка річки між двома сусідніми греблями, шлюзами або іншими гідротехнічними спорудами, що має певний рівень води та протяжність.

  • б’ючка

    1. Рідкісне прізвище українського походження, що вживається як власна назва для позначення особи.

  • агангліоз

    Агангліоз — вроджена вада розвитку дистального відділу товстої кишки, при якій відсутні ганглії (нервові вузли) ауербахового сплетіння в стінці кишечника, що призводить до порушення перистальтики та функціональної кишкової непрохідності; хвороба Гіршпрунга.

  • агани

    1. (історичне) Грошова одиниця в Афганістані, що дорівнює 100 пулам; національна валюта Афганістану.

    2. (переносне, розмовне) Гроші, готівка (зазвичай іноземна, особливо долари США).

  • аганіппа

    Аганіппа — у давньогрецькій міфології: німфа однойменного джерела на горі Гелікон у Беотії, яка вважалася музою-надихателькою поетів.

    Аганіппа — астрономічний об’єкт: мала планета (астероїд) номер 872, відкрита 1917 року.

  • агапіївна

    Агапіївна — жіноче по батькові, утворене від чоловічого імені Агапій; вказує на ім’я батька особи. Використовується як складова повного імені людини (наприклад, Марія Агапіївна).

  • агапій

    1. Чоловіче ім’я грецького походження, що вживається в українській мові.

    2. У християнській традиції — святий, мученик, шанований у православ’ї та католицизмі (наприклад, святий Агапій Римський, Агапій Печерський).

    3. (історичне) Назва одного з видів давньохристиянських богослужбових зібрань-вечерь, що супроводжувалися спільним трапезуванням на знак любові та братерської єдності (від грец. agape — любов).