1. Рідкісне діалектне позначення для великого, грубого або незграбного чоловіка; часто вживається з відтінком зневаги або глузування.

2. У західних регіонах України — прізвисько або прозвище, що може вказувати на певну рису характеру чи зовнішності людини.

Беватрон — назва одного з перших у світі протонних синхротронів, побудованого в Берклі (США) у 1954 році, який прискорював протони до енергії 6,2 Гев.

Беватрон — загальна назва класу прискорювачів елементарних частинок (синхротронів), призначених для розгону протонів до енергій порядку мільярдів електронвольт (Бев, BeV).

Бебібі — власна назва персонажа з дитячої літератури, зокрема з казки “Бебібі” української письменниці Ганни Чубач, яка розповідає про пригоди маленького ведмедика або іншої звіряткової істоти (залежно від конкретного твору). Ім’я часто використовується як символ дитинства, невинності та доброти.

Бебібі — власна назва, що може вживатися як зменшувально-пестливе ім’я або прізвисько для маленької дитини, переважно в родинному колі, за аналогією з літературним персонажем.

Бебібум — власна назва, що позначає покоління дітей, народжених у період післявоєнного демографічного сплеску (бебі-буму), зокрема в країнах Заходу наприкінці 1940-х — середині 1960-х років ХХ століття.

Бебібум — власна назва, що вживається для позначення представника цього покоління.

1. Різке збільшення народжуваності в певній країні або регіоні протягом обмеженого періоду часу, зазвичай після закінчення війни або інших кризових подій.

2. Покоління людей, народжених у період такого демографічного сплеску (наприклад, після Другої світової війни).

1. Розмовне зменшувально-пестливе позначення немовляти або дуже маленької дитини, що походить від англійського «baby» (дитина, малюк).

2. У переносному значенні — про дорослу людину, яка поводиться наївно, безвідповідально або потребує постійної опіки, немов дитина.

3. У мові молодіжного сленгу — звертання до коханої людини, романтичного партнера (аналогічно до «кохана», «зайчик»).

1. Рідкісне прізвище українського походження, що може вказувати на особу або рід.

2. У місцевій топоніміці або історичних документах — власна назва певного об’єкта (наприклад, поля, урочища, колишнього поселення), поширена переважно в західних регіонах України.

Бебрики — назва давнього племені, що мешкало в античні часи на території сучасної України, згадуване давньогрецькими істориками (зокрема, Геродотом) серед народів Північного Причорномор’я.

Бебрики — у давньогрецькій міфології (варіант: бебрики) — народ у Віфінії (Мала Азія), царя якого, Аміка, переміг у кулачному бою аргонавт Полідевк.

1. (розм., зневажл.) Внутрішні органи тварини або людини, особливо шлунково-кишкового тракту; тельбухи, нутрощі.

2. (перен., розм., зневажл.) Непотрібні, старовинні або незручні речі, манаття; старий одяг.

Бебедурит — власна назва рідкісного мінералу, гідроксид-фосфат кальцію та заліза, який кристалізується в моноклінній сингонії; названий на честь французького мінералога Жана-Батиста Бебедура (Jean-Baptiste Bébedour).