Словник Української Мови
1. Народна назва грибка-паразита, що вражає злакові культури, зокрема жито, утворюючи на колосках чорні різко пахучі ріжки (гриби роду Claviceps, особливо Claviceps purpurea); споринья, маточні роги.
2. Заст. або діал. Назва метелика-біланки капустяної (Pieris brassicae).
3. Діал. Назва рослини вовчі ягоди (Daphne mezereum).
1. Діалектна назва гриба печериці (Agaricus), зокрема печериці польової (Agaricus campestris).
2. Рідкісна назва гриба з родини печерицевих, що має характерну світлу, майже білу шапинку.
3. У народній творчості та фольклорі — образна назва для яскравих, привабливих грибів, що асоціюються з радістю та святом.
Особа, яка здійснює екранізацію — створює кіно- або телефільм, серіал, мультфільм на основі літературного, драматичного, музичного чи іншого твору.
Творець (режисер, сценарист або продюсер), що відповідає за перенесення певного твору на екран.
1. Різновид, сорт, якість чогось, що визначається певними ознаками, властивостями або ступенем досконалості.
2. У мовознавстві — граматична категорія іменника в деяких мовах (наприклад, у мовах банту), що класифікує предмети за їхніми ознаками (наприклад, за формою, розміром, живою/неживою природою).
3. Заст. Стан, положення, звання в суспільстві; колись також — шляхетне походження.
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “веселощі” — невелике свято, забава або розвага, що супроводжується радісним настроєм.
2. Рідкісне народно-поетичне позначення ранкової зорі (особливо Венери), що асоціюється з радістю та світлом.
3. У власних назвах: традиційна назва гуцульського народного танцю або музичної мелодії жвавого, веселого характеру.
1. Прикрашати одяг галунами — золотими, срібними або кольоровими нашивками зі стрічки, шнура.
2. Розмовне. Пишно, розкішно прикрашати, оздоблювати щось взагалі.
1. (історичне) Невелика територіальна одиниця, адміністративний округ у Галицькій землі Київської Русі, приблизно відповідала волості; пізніше — адміністративно-судовий округ у Галицькому та Володимирському князівствах, а також у Великому князівстві Литовському, яким керував верітник.
2. (історичне) Судовий округ, підсудний верітнику, у Польському королівстві та Великому князівстві Литовському в XIV–XVIII століттях.
3. (переносне, застаріле) Віддалена, глуха місцевість, глушина, захолустя.
1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області.
2. Розмовна назва Верховинської вузькоколійної залізниці, туристичної пам’ятки в Карпатах.
3. У переносному значенні — вузька, звивиста дорога або стежка в гірській місцевості.
1. (від власної назви «Екран») що стосується колишнього радянського військового космічного комплексу «Екран», призначеного для супутникового мовлення.
2. (від власної назви «Екран») що стосується однойменної серії радянських та російських космічних апаратів (супутників зв’язку).
3. (переносно) пов’язаний із супутниковим телебаченням або мовленням за допомогою відповідних технологій.
Веряйка — власна назва річки в Україні, лівої притоки Сіверського Донця, що протікає територією Харківської області.