Словник Української Мови
1. Той, кого обрано серед інших за якимись ознаками або якостями; обраний, улюбленець.
2. У релігійному контексті: той, кого, на думку віруючих, особливо виділив і наділив своєю ласкою Бог, доля; богообранець.
3. У літературі та мистецтві: головний герой, персонаж, якому притаманні виняткові риси або на якого зосереджена увага; центральний образ твору.
1. Відкрита, безліса ділянка серед лісу, поляна; галявина.
2. Рідко вживане позначення відкритого, чистого місця на воді серед криги або очерету.
1. Власна назва збірки літературних творів, яка містить твори, відібрані за певним принципом (найкращі, найхарактерніші для автора, найпопулярніші тощо), часто входить до назви книги (наприклад, “Вибране Тараса Шевченка”).
2. (у множині, зазвичай з великої літери) Власна назва розділу, категорії або функції в комп’ютерних програмах, цифрових пристроях або на веб-сайтах, де зберігаються обрані користувачем елементи (файли, посилання, пісні тощо) для швидкого доступу.
1. Дія за значенням дієслова “вибракувати” — відбір і відсіювання невідповідних, бракованих, неповноцінних предметів, осіб або явищ із певної сукупності.
2. Результат такої дії — те, що відібрано як непридатне, брак; бракована партія, відсортовані дефектні одиниці.
3. (у тваринництві, рослинництві) Система оцінки та відбору сільськогосподарських тварин, племінного матеріалу, насіння тощо з метою відкидання екземплярів, що не відповідають встановленим стандартам або вимогам.
4. (переносно) Суворий відбір, критичне відсіювання чогось на основі високих критеріїв (наприклад, ідей, пропозицій, кандидатів).
Галябарда — холодна колючо-рубаюча зброя довгого держака (списа) з комбінованим наконечником, що поєднує списове вістря, сокироподібне лезо та часто гачок або шип на зворотному боці; використовувалася піхотою в Європі в XIV—XVII століттях.
Галябарда — узагальнена назва для певних видів старовинної алебарди, що була поширена на українських землях, зокрема в побуті козаків.
1. Організовувати та здійснювати пересилання, перевезення або доставку вантажів, кореспонденції, посилок тощо.
2. (Заст.) Направляти когось з певним дорученням або завданням; відряджати.
3. (У канцелярській практиці) Ставити відмітку про відправлення документа (експедицію), оформлювати його для пересилання.
1. Дія за значенням дієслова “вибраковувати” — відбір і відсіювання предметів, які не відповідають певним стандартам, нормам або вимогам якості для подальшого вилучення з виробничого процесу, партії товару чи групи.
2. Процес оцінки та відбору худоби, птиці, сільськогосподарських тварин з метою відокремлення непродуктивних, хворих, слабких або таких, що не відповідають породним стандартам, для забою або реалізації.
3. У техніці, промисловості — контрольна операція, під час якої виявляють і відсівають браковані деталі, вироби, матеріали.
4. У сільському господарстві — відбір насіння, садивного матеріалу, плодів тощо, що не відповідають сортовим або товарним характеристикам.
5. Переносно — суворий відбір, відсіювання когось або чогось за певними критеріями (наприклад, у конкурсі, спорті, навчанні).
1. Скорочена форма жіночого імені Галина, що вживається як звернення, прізвисько або самостійне ім’я.
2. (у діалектах, переважно західних) Безліса, поросла травою або мохом гірська вершина, полонина; галявина серед лісу.
1. Дія за значенням дієслова “вибраковувати”; відбір та відсіювання невідповідних, бракованих, неповноцінних одиниць із загальної маси (товарів, продукції, матеріалу тощо).
2. Сукупність предметів, тварин або рослин, що були відібрані як такі, що не відповідають певним стандартам, нормам чи вимогам якості, і підлягають утилізації, переробці або знищенню.
3. У тваринництві та рослинництві — система оцінки та відбору сільськогосподарських тварин, племінного матеріалу, насіння, саджанців з метою відсіювання неповноцінних особин для покращення якості поголів’я чи насаджень.
Процес організації та здійснення спеціальної подорожі (експедиції) з науковою, дослідною, розвідувальною або іншою спеціальною метою.
Процес відправлення, пересилання або доставки вантажів, кореспонденції, документів через спеціальні служби чи установи.
В історичному контексті — процес адміністративного управління та виконання розпоряджень в державних установах (наприклад, експедиція сенату).