1. Скорочена форма жіночого імені Галина, що вживається як звернення, прізвисько або самостійне ім’я.
2. (у діалектах, переважно західних) Безліса, поросла травою або мохом гірська вершина, полонина; галявина серед лісу.
галя
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Віра Вовк, Вольфрам Бургардт, Анна-Галя Горбач, Зіна Ґеник-Березовська і Орест Зілинський, Шара Каріг — хіба всіх назвеш?! Це дуже дратувало офіційні культурні чинники і «мистецтвознавців у цивільному».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
У той, де й Галя. I там вже є одна, із їхнього ж кодла.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Приклад 3:
II Дотягнув він додому потиху, усе думаючи про пригоди людськії… На пороз і його Галя стр іла — веселим сво їм голосочком пита є; сумно в ін їй одмовля є своє слово. Вона у хату веде, засв ітила св ітло, ст іл вже застелений.
— Невідомий автор, “021 Chornokril”
Частина мови: іменник (однина) |