Словник Української Мови
1. Який стосується експлуатації (у значенні використання засобів виробництва та робочої сили для отримання прибутку), властивий експлуатації; який здійснює експлуатацію.
2. У марксистській теорії: який належить до суспільних класів, що привласнюють результати чужої праці, або стосується їх; який ґрунтується на експлуатації людини людиною.
Власна назва села в Україні, що входить до складу Білоцерківського району Київської області.
1. (зоол.) Рід комах родини блестянок, що живуть у гніздах бджіл або ос, паразитуючи на їхніх личинках; бджолина воша.
2. (іхт.) Рід дрібних прісноводних риб родини коропових, поширених у водоймах Європи та Азії; верховодка звичайна.
1. (геологія) Уламок гірської породи, який внаслідок тектонічних процесів опинився серед інших, геологічно відмінних від нього порід.
2. (біологія, діал.) Тварина або рослина, що відрізняється від типових представників свого виду незвичайною формою, забарвленням або будовою; уродливий екземпляр.
3. (переносне значення, розмовне) Про людину, яка відрізняється дивними, ексцентричними вчинками або химерним характером; дивак.
1. Система суспільних відносин, за якої власники засобів виробництва (експлуататори) привласнюють продукт праці безпосередніх виробників (експлуатованих), що є основою класового поділу та гноблення в антагоністичних формаціях.
2. Поведінка, діяльність або ставлення, характерні для експлуататора; використання праці, становища або здібностей інших людей для власної вигоди, користуючись їхньою безпорадністю, залежністю або довірою.
1. Рідкісна діалектна назва для пристрою або предмета, який використовується для вивертання, викручування чогось (наприклад, вивертачка для рукавиць після прання).
2. У переносному значенні — хитромудра, заплутана справа або ситуація, яка потребує нестандартного підходу для вирішення; каверзна проблема.
3. У деяких регіонах — жартівлива або образлива назва людини, яка вчиняє несподівані, дивні або хитрі вчинки; викрутень.
1. Дія за значенням дієслова «вивертати»; повертання чогось навиворіт, на виворітний бік, зміна внутрішнього стану на зовнішній або навпаки.
2. (мед.) Травматичне виходження (вихід) органу або його частини з природної порожнини через отвір; виворіт.
3. (геол.) Процес, при якому гірські породи в результаті тектонічних рухів опиняються перевернутими, так що їхні шари залягають у зворотному, інвертованому порядку.
1. Жінка, яка експлуатує когось, користується чужим трудом для власного збагачення або вигоди; особа жіночої статі, що здійснює експлуатацію.
2. У марксистській політичній економії — представниця панівного класу (буржуазії, поміщиків), що живе за рахунок експлуатації праці трудящих, присвоюючи результати їхньої праці.
1. У давньогрецькій міфології — лісова німфа, що вважалася духом певного дерева (зазвичай дуба), народжена разом з ним і помирала разом із загибеллю дерева.
2. (Переносно, книжн.) Про людину, чиє життя нерозривно пов’язане з певним місцем, середовищем або діяльністю.
1. (техн.) Пристрій або механізм, призначений для вивертання, перевертання або повороту важких вантажів, конструкцій (наприклад, вагонів, контейнерів).
2. (спец.) Робітник, який займається вивертанням, перекиданням чого-небудь (наприклад, при розвантаженні).