Древослів

Словник Української Мови

  • виломлювання

    1. Дія за значенням дієслова “виломлювати” — насильне видалення, виймання чогось шляхом прикладання значної фізичної сили, що супроводжується руйнуванням цілісності об’єкта; виламування.

    2. (у медицині, стоматології) Хірургічна маніпуляція з видалення зуба, кісткового уламка або іншого патологічного утворення з кістки за допомогою спеціальних інструментів.

    3. (переносно) Напружена, болісна дія або процес, спрямований на подолання внутрішніх перешкод, стереотипів або на отримання чогось важкого; виривання, видобування (наприклад, виломлювання інформації, виломлювання звички).

  • ганоїд

    1. Представник ряду ганоїдоподібних (Ganoidiformes) — примітивних променеперих риб, що мають ганоїдну луску (товсті ромбоподібні луски, вкриті ганоїном — особливою емалеподібною речовиною); до ганоїдів традиційно відносять осетроподібних, веслоносих та ін.

    2. Застаріла назва представника підкласу променеперих риб (Actinopterygii), що об’єднувала риб з ганоїдною лускою; у сучасній систематиці ця група вважається штучною.

  • виломлення

    1. Дія за значенням дієслова “виломити” — насильне виймання, виривання чогось із замкненого простору або з’єднання; руйнування чогось шляхом прикладання сили.

    2. (мед.) Навмисне або вимушене порушення цілісності кістки, перелом.

    3. (перен.) Різка, болісна зміна в чомусь; переривання природного ходу подій або стану.

  • ексфузія

    Ексфузія (від лат. exfusio — «виливання») — у медицині та біології: вихід рідини (наприклад, крові, лімфи, ексудату) із судин або порожнин тіла в навколишні тканини чи назовні; випіт.

    Ексфузія — у техніці та хімії: процес витікання, виведення або видалення рідини з ємності, системи чи реактора.

  • вилом

    1. Технічний термін у будівництві та архітектурі, що позначає конструктивний елемент у вигляді виступу, зламу, різкої зміни напрямку лінії в плані споруди або її частини (наприклад, у фортифікаційних спорудах).

    2. У геології та геоморфології — різкий виступ, уступ або злам у рельєфі місцевості, скелі, берегової лінії, утворений внаслідок тектонічних процесів або ерозії.

    3. У переносному значенні — різке відхилення від основного напрямку, шляху або нормального ходу подій; несподіваний поворот, злам.

  • вилолопата

    Вилолопата — спеціальне сільськогосподарське знаряддя, що поєднує функції вил та лопати; має металеву робочу частину з зубцями, як у вил, та форму лопати, що дозволяє ефективно розпушувати ґрунт, перекопувати його та піднімати рослини з корінням.

    Вилолопата — власна назва конкретної моделі або бренду такого комбінованого знаряддя, що використовується в садівництві та городництві.

  • ганочки

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “ганок” — невеликий ганок, ганок скромних розмірів.

    2. (переносно) Невелика відкрита тераса, веранда або приміщення подібного типу, часто зі скляними стінами.

  • ексфразис

    Ексфразис (від грец. ekphrasis — опис, виклад) — літературний твір або його фрагмент, що є детальним, образним описом предмета мистецтва (картини, скульптури, архітектурної споруди тощо), створеним засобами словесності.

    У ширшому, риторичному значенні — детальний, наочний, майже відчутний словесний опис будь-якого предмета, явища або дії, що має на меті «помістити його перед очима» слухача або читача.

  • вилок

    1. Розмовна назва щільного кочана капусти, що ще не розпустився, але вже сформований.

    2. У техніці — деталь, частина механізму, що має вигляд роздвоєної, вилкоподібної накінечника (наприклад, вилковий з’єднувач, вилки карданного вала).

    3. У сільському господарстві — коротка товста частина коренеплоду (буряка, ріпака тощо), від якої відходять бічні корені.

  • ексфоліація

    1. (у косметології та дерматології) Штучне видалення верхнього шару відмерлих клітин шкіри (епідермісу) механічним, хімічним або ензимним способом з метою омолодження, поліпшення зовнішнього вигляду та текстури шкіри.

    2. (у геології) Процес руйнування гірських порід шляхом лущення або відшаровування їх поверхневих шарів внаслідок різких коливань температури або інших природних факторів.

    3. (у біології, медицині) Відшарування, відпадання поверхневих клітин тканини, епітелію або кірок (наприклад, при деяких захворюваннях шкіри).