Словник Української Мови
1. (у медицині) Випіт, вихід рідини (плазми крові, лімфи) з судин у тканини або порожнини тіла внаслідок запалення, що супроводжується набряком.
2. (у геології) Виділення рідини (наприклад, води, нафти) з гірських порід під тиском або внаслідок їх деформації.
Вилкоподібність — властивість або стан, за якого щось має форму, схожу на вилку; роздвоєність, розгалуженість у формі вилки.
Вилкоподібність — у медицині та анатомії: характерна будова або форма органу, що нагадує двогілкову вилку (наприклад, вилкоподібність язичка, вилкоподібність хвоста у хребетних).
1. (геол.) Мономінеральна гірська порода, що складається майже виключно з одного мінералу (наприклад, кварцит, вапняк), утворена внаслідок метаморфізму.
2. (біол., заст.) Клітина, здатна до запліднення; гамета (яйцеклітина або сперматозоїд).
1. Множина від слова “вилка” — столові прилади з руків’ям і двома або більше зубцями, призначені для наколювання їжі або її підтримання під час приготування.
2. Розмовна назва квіткової капусти, що утворює їстівну головку з товстих м’ясистих квітконіжок.
3. Розмовна назва розвилених рогів у оленя, лося, косулі.
4. Розмовне позначення розгалуження, роздвоєння чого-небудь (наприклад, дороги, річки, трубопроводу).
5. У техніці — деталь, пристрій або конструкція, що має форму роздвоєння або розгалуження (наприклад, вилка велосипеда, вилка карданного вала).
1. (мед.) Пов’язаний з ексудацією, що стосується виділення рідини (ексудату) з судин у тканини або порожнини організму при запальних процесах.
2. (мед.) Характеризований наявністю або утворенням ексудату, наприклад, про ексудативний плеврит, ексудативну форму захворювання.
1. Столовий прилад з двома або трьома зубцями на довгій ручці, призначений для підтримування їжі під час їди або її наколювання.
2. Пристрій, деталь або частина механізму, що має роздвоєну, вилоподібну форму (наприклад, вилка велосипеда).
3. Розгалуження, місце, де щось розділяється на дві частини (наприклад, дорожня вилка, електрична вилка для підключення до мережі).
4. У розмовній мові — ситуація необхідності вибору між двома варіантами; дилема.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, у складі Калуського району.
2. (заст., діал.) Те саме, що й “вилиця” у значенні вулиці, простору між двома рядами будинків у селі або містечку; іноді вживається як синонім до “вулиця”.
1. Ім’я карфагенського полководця (247–183 до н.е.), одного з найвидатніших військових стратегів Стародавнього світу, головного супротивника Римської республіки під час Другої Пунічної війни.
2. Переносно — незламний, вольовий і рішучий людина, яка з великою наполегливістю бореться з перешкодами або супротивником; символ мужності та стратегічного таланту.
3. У переносному значенні — могутній і небезпечний ворог (часто стійкий, нездоланний).
1. Дія за значенням дієслова “вилити” — процес переливання рідини з посудини назовні; випорожнення ємності шляхом переливання.
2. (металургія) Технологічний процес отримання виливка — виготовлення металевої деталі або заготовки шляхом заливання розплавленого металу в ливарну форму.
3. (переносно) Вираження, вияв чуттів, емоцій (найчастіше страждань, смутку, жалю) у слові чи дії; вилив.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.
2. Власна назва села в Україні, розташованого в Коростенському районі Житомирської області.