Древослів

Словник Української Мови

  • випромінювач

    1. Пристрій, технічний пристрій або елемент, призначений для генерації та випромінювання електромагнітних хвиль, частинок або акустичних хвиль у навколишній простір (наприклад, радіопередавач, антена, оптичний випромінювач, джерело іонізуючого випромінювання).

    2. Фізичне тіло, речовина або система, яка спонтанно або під впливом зовнішніх факторів випускає (випромінює) енергію у вигляді хвиль або частинок.

    3. У біології та медицині — орган, тканина або організм, що виділяє, випускає певні речовини, види енергії або сигнали (наприклад, залоза, що виділяє феромони).

  • випромінюваність

    1. Фізична величина, що характеризує здатність поверхні тіла випромінювати енергію та чисельно дорівнює потоку випромінювання з одиниці площі поверхні; енергетична світність.

    2. У радіоекології — властивість радіоактивних речовин випромінювати іонізуючі частинки або кванти.

  • гарбичка

    1. (діал.) Невелика гора, пагорб, горбок; зменш.-пестл. форма до “гарба”.

    2. (власна назва) Назва географічних об’єктів (гір, пагорбів, урочищ) в Україні, зокрема в Карпатах.

  • елевсина

    Елевсина — стародавнє місто в Аттиці (Греція), відоме як центр Елевсінських містерій — таємних релігійних обрядів на честь богинь Деметри та Персефони.

    Елевсина — загальна назва Елевсінських містерій, таємних релігійних церемоній ініціації, що проводилися в стародавньому місті Елевсин на честь Деметри та Персефони.

  • випромінювання

    1. Фізичний процес випромінювання, виділення та поширення енергії у вигляді електромагнітних хвиль (наприклад, світла, тепла, радіохвиль) або потоків частинок (наприклад, альфа-, бета-частинок).

    2. Енергія (потік частинок або електромагнітних хвиль), що виділяється, випромінюється якимось джерелом (радіоактивним, тепловим, світловим тощо).

  • гарбатися

    1. (розм.) Вагатися, не рішуче діяти, гаяти час через нерішучість або небажання.

    2. (розм.) Поводитися незграбно, погано або неохайно щось робити; копотіти, возитися.

  • випромінність

    Фізична величина, що характеризує потужність енергії, яку випромінює одиниця поверхні тіла; кількість енергії, що випромінюється з одиниці площі поверхні за одиницю часу.

  • елевони

    Елевони — аеродинамічні поверхні керування літальним апаратом, які поєднують функції елеронів (керування креном) та висотних керм (керування тангажем); зазвичай застосовуються в літаках безхвостової схеми та деяких безпілотниках.

  • випромінник

    1. Пристрій або об’єкт, що створює та випромінює в навколишній простір електромагнітні хвилі, частинки або інші види енергії; джерело випромінювання.

    2. У фізиці та техніці — елемент або частина системи, призначена для ефективного випромінювання енергії (наприклад, антена в радіотехніці, тепловий випромінник у системі опалення).

    3. У біології та медицині — орган, тканина або речовина в організмі, що активно випромінює тепло або інші види енергії.

  • гарбати

    1. Рід чайних рослин (Camellia sect. Thea) родини чайних, вічнозелені чагарники або невеликі дерева з блискучими листками та білими квітками, культивуються для виробництва чаю.

    2. Застаріла або діалектна назва чаю як напою, завареної сушеної рослини.