Словник Української Мови
1. (мед.) Патологічне утворення вузлів у тканинах організму, характерна ознака деяких захворювань (наприклад, вузлистість щитоподібної залози).
2. (бот.) Характерна риса рослин родини бобових, що полягає в утворенні на коренях специфічних пухирців (вузликів) завдяки симбіозу з азотофіксуючими бактеріями.
3. (техн.) Наявність вузлів, місць з’єднання або перетину чогось; сукупність вузлів у конструкції, мережі тощо.
Властивість або стан того, що має вузлики — дрібні вузли, затвердіння, горбки.
У медицині — ознака деяких захворювань, що проявляється утворенням дрібних щільних вузликів у тканинах (наприклад, у щитоподібній залозі, легенях, на шкірі).
У ботаніці — будова або вигляд тканини рослини, що характеризується наявністю численних дрібних потовщень, вузликів.
1. Який поєднує емоційне переживання та його художнє втілення в образі; що виражає почуття через систему образів.
2. Характерний для мистецтва, де домінує емоційне сприйняття та образне мислення, на відміну від раціонально-логічного.
1. Зменшувальна форма до “вузол”: невеликий вузол, зав’язаний на мотузці, шнурі, нитці тощо.
2. Місце перетину, з’єднання або переплетіння ліній, шляхів, зв’язків (наприклад, транспортний вузол, залізничний вузол).
3. Одиниця вимірювання швидкості руху суден, що дорівнює одній морській милі на годину.
4. У медицині — патологічне або функціональне потовщення, ущільнення в тканинах чи органах.
5. У математиці — точка перетину кривої самої з собою або точка, в якій крива не є гладкою.
6. У техніці — окрема складальна одиниця, вузол конструкції, механізму або приладу.
1. Біологічна назва для рослини, яка для свого нормального росту та розвитку потребує інтенсивного сонячного освітлення; світлолюбна рослина.
2. Людина, яка любить сонячне світло, схильна до тривалого перебування на сонці; шанувальник сонця.
Власна назва села в Україні, що входить до складу Бучацької міської громади Чортківського району Тернопільської області.
1. (лінгв.) Який стосується емоційного забарвлення та смислового змісту мовної одиниці (слова, вислову тощо) одночасно; що поєднує в собі емоційну та значеннєву складові.
2. (психол.) Який характеризує зв’язок або взаємодію емоційних переживань і смислового змісту (наприклад, у процесах сприйняття, пам’яті, особистісного ставлення).
1. Властивість або стан того, що має численні вузли, горби, потовщення; бути вузластим.
2. У ботаніці — особливість будови стебла, характерна наявністю вузлів (місць прикріплення листків, гілок).
3. У техніці, геології — характеристика структури матеріалу, поверхні або об’єкта, що відрізняється наявністю багатьох вузлів, з’єднань або щільних утворень.
1. Стосунковий до геліофізики, властивий їй; призначений для дослідження Сонця та його впливу на Сонячну систему.
2. Пов’язаний із фізичними процесами, що відбуваються на Сонці, у його атмосфері та в навколосонячному просторі.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Ужгородському районі Закарпатської області.
2. (рідко) Власна назва річки в Україні, лівої притоки Ужа, що протікає Закарпатською областю.