• вузькогабаритність

    1. Властивість або стан об’єкта (транспортного засобу, техніки, обладнання), що характеризується малими, зменшеними габаритними розмірами, особливо шириною, що дозволяє його експлуатацію в умовах обмеженого простору (наприклад, у вузьких проходах, кар’єрах, теплицях, тісних приміщеннях).

    2. Технічна характеристика рухомого складу (наприклад, локомотива, вагона), що відповідає меншій ширині колії порівняно зі звичайною залізничною колією; вузька колія.

  • вузол

    1. Місце, де перехрещуються, зв’язуються або скріплюються кінці чогось гнучкого (мотузки, нитки, дроту тощо), а також сама петля, з’єднання, зав’язане таким чином.

    2. Збірка, сполучення, стик ліній комунікації (залізничних, автомобільних шляхів, трубопроводів, ліній зв’язку) або місце їх перетину, розгалуження.

    3. Частина механізму, машини, конструкції, що є складовим вузлом (у 4-му значенні) або місцем з’єднання її частин.

    4. Сукупність однорідних елементів, деталей, які становлять єдину конструкцію в складі чогось складнішого (наприклад, вузол кріплення, вузол агрегату).

    5. Центральний пункт, місце зосередження, перетину чого-небудь (наприклад, транспортний вузол, вузол протиріч).

    6. У математиці та інформатиці — точка з’єднання, перетину або розгалуження в графі, мережі, структурі даних, а також окремий комп’ютер у мережі.

    7. У морській справі — одиниця вимірювання швидкості судна, що дорівнює одній морській милі на годину.

    8. У анатомії — потовщене або закруглене утворення, здуття на органі, судині, нерві тощо.

  • емоціонально-смисловий

    1. Пов’язаний з емоційним переживанням та особистісним значенням (смислом) явищ, подій або понять для людини; що стосується внутрішнього, суб’єктивного ставлення особистості до чого-небудь.

    2. У психології та педагогіці: що характеризує єдність афективного (емоційного) та інтелектуального (смислового) компонентів у свідомості, пам’яті або ставленні особистості (наприклад, емоційно-смислова сфера, емоційно-смислова пам’ять).

  • геліофіт

    1. (у ботаніці) Рослина, що добре росте та розвивається лише за достатнього освітлення на відкритих сонячних місцях; світлолюбна рослина, протилежність — сціофіт.

    2. (у біології) Організм (бактерія, водорість), для життєдіяльності якого необхідна енергія сонячного світла.

  • вузлуватість

    Властивість або стан того, що має численні вузли, горби, потовщення; бути вузлуватим.

    У медицині — ознака деяких захворювань, що проявляється утворенням патологічних вузлів (наприклад, у тканинах щитоподібної залози, лімфатичних вузлах).

    У техніці, матеріалознавстві — дефект матеріалу (наприклад, металу, деревини), що характеризується наявністю місцевих потовщень або неоднорідностей у структурі.

  • вузлофокус

    Власна назва вузла, який використовується в альпінізмі та спелеології для швидкого та надійного кріплення мотузки до опори, що дозволяє легко регулювати її натяг і швидко розв’язувати після зняття навантаження.

    Назва конкретного вузла, що є різновидом вилки (штыка) і формує ковзну петлю, яка затягується під навантаженням, але легко розпускається, коли тяга ослаблена; також відомий як «прусик» (Prusik knot).

  • емоціонально-психологічний

    1. Який стосується одночасно емоційної сфери та психічних процесів особистості, що характеризує їх взаємозв’язок і взаємовплив.

    2. Який пов’язаний з внутрішніми, суб’єктивними переживаннями, почуттями та психічним станом людини.

  • геліофілія

    1. (біол.) Здатність рослин або тварин пристосовуватися до життя під інтенсивним сонячним промінням; любов до сонця, світлолюбність.

    2. (перен., психол.) Прагнення людини перебувати на сонці, піддаватися сонячному опроміненню; любов до сонячного світла та тепла.

  • вузлоутворення

    Процес утворення вузлів (вузлоподібних потовщень або перехресть) у різних структурах, системах чи матеріалах.

    У медицині та біології — формування патологічних або фізіологічних вузлів (наприклад, у тканинах, на судинах, щитовидній залозі).

    У техніці та матеріалознавстві — процес виникнення місцевих дефектів у вигляді вузлів у волокнах, нитках, тросах або при кристалізації речовин.

  • вузлоуловлювач

    Спеціальний пристрій або механізм, призначений для виявлення, захоплення та/або усунення вузлів (звичайно у мотузках, тросах, канатах, нитках) у різних технологічних процесах, наприклад, у текстильній, паперовій або поліграфічній промисловості.

    Назва технічного засобу або функції програмного забезпечення, що автоматично розпізнає та позначає вузли (як структури даних або точки з’єднання) у комп’ютерних мережах, графах або схемах.