Словник Української Мови
1. (біол.) Процес внутрішньоклітинного розмноження, при якому нові особини утворюються всередині материнської клітини, поширений у деяких найпростіших (наприклад, споровиках).
2. (геол.) Сукупність процесів утворення гірських порід, рудних родовищ та геологічних структур внаслідок внутрішньої енергії Землі (магматизму, метаморфізму, тектонічних рухів тощо); синонім — ендогенні процеси.
1. Здатність долати страх, небезпеку або труднощі; мужність, хоробрість, безстрашність.
2. Рішучість у здійсненні чого-небудь, намір, що вимагає подолання внутрішніх сумнівів або зовнішніх перешкод.
1. Дія за значенням дієслова “відв’язувати” — звільнення від чогось прив’язаного, розв’язування вузла або мотузки, що щось скріплювала.
2. Розпочаток, активний початок якоїсь дії, процесу або події, часто масового чи інтенсивного характеру (наприклад, бою, свята, бурхливої розваги).
3. У переносному значенні — нестримана, галаслива, часто безпутна поведінка, розгул.
Геморезистограма — це графічне зображення результатів дослідження опору крові в судинах, отримане за допомогою спеціального приладу (геморезистографа) для оцінки стану периферичного кровообігу та тонусу судин.
1. Жінка, яка займається відбором, сортуванням або оцінкою когось або чогось за певними критеріями (наприклад, відбірниця насіння, відбірниця кандидатів).
2. У спорті: жінка, яка відбирає спортсменів до команди або на змагання; жінка-селекціонер.
3. У біології та сільському господарстві: жінка-фахівець, яка займається селекцією рослин або тварин.
4. Рідко — жінка, яка проходить відбір, конкурс або випробування для участі в чомусь.
1. (в анатомії) такий, що розташований або відбувається всередині шлунка; внутрішньошлунковий.
2. (в медицині) такий, що стосується внутрішньої поверхні шлунка або процедур, що проводяться через його порожнину (наприклад, про ендогастричне дослідження).
1. (медич.) Патологічний стан, що характеризується виходом крові з судин у тканини, органи або порожнини тіла, а також назва самого крововиливу.
2. (перен., розм.) Процес або ситуація, що спричиняє значні втрати, збитки або тривалі негаразди (часто вживається із відтінком гумору чи іронії).
1. Пристрій або механізм, призначений для відбору, сортування чи відокремлення певних частин від цілого (наприклад, відбірник проб ґрунту, відбірник зерна).
2. Спеціаліст, який займається професійним відбором (селекцією) чогось або когось (наприклад, відбірник насіння, відбірник талантів у спорті).
3. (У техніці) Пристрій для відбирання частини потоку рідини, газу або сипучих матеріалів з основного трубопроводу або каналу для контролю, аналізу чи подальшого використання.
1. Звичай або правило, за яким шлюби дозволяються лише між особами, що належать до однієї соціальної групи (роду, племені, касти, стану тощо).
2. В антропології та соціології — практика укладення шлюбів виключно в межах певної соціальної, етнічної, релігійної або іншої групи, протилежність екзогамії.
1. Дія за значенням дієслова відбирати; добір, відбирання частини з чогось за певними ознаками або критеріями.
2. Те, що відібрано; сукупність предметів, документів, зразків тощо, що становлять репрезентативну частину чогось більшого, відібрану для вивчення, аналізу або демонстрації.
3. У техніці — пристрій або механізм для відбору чогось (наприклад, проб води, газу).