Словник Української Мови
Гемосидероз — патологічний стан, що характеризується надмірним накопиченням гемосидерину (пігменту, що утворюється при розпаді гемоглобіну) в тканинах і органах організму, часто внаслідок порушення обміну заліза або хронічного внутрішньошлуночкового крововиливу.
Гемосидероз — захворювання легень (ідиопатичний гемосидероз легень), при якому відбуваються повторні крововиливи в альвеоли з подальшим накопиченням гемосидерину в легеневій тканині.
1. Процес дії за значенням дієслова “відварювати”; доведення продукту до готовності або певного стану шляхом кип’ятіння у рідині (воді, бульйоні тощо).
2. Технологічна операція в різних виробництвах (харчовому, хімічному, текстильному), що полягає в обробці сировини, матеріалу або напівфабрикату гарячою водою, парою або розчинами з певною метою (наприклад, видалення домішок, зміна властивостей).
3. Розм. Ситуація, коли хтось зазнає неприємностей, отримує сувору догану або покарання.
1. (у ботаніці) внутрішній шар первинної кори стебла або кореня рослини, що оточує центральний циліндр і регулює транспорт речовин.
2. (у зоології) внутрішній шар стінки тіла або кишкової порожнини у деяких безхребетних тварин (наприклад, у кишковопорожнинних).
1. Рідина, отримана в результаті кип’ятіння або тривалого варіння рослинної, тваринної чи іншої сировини (наприклад, круп, овочів, м’яса, лікарських трав), що містить витягнуті з неї речовини; зазвичай використовується як їжа, напій або лікувальний засіб.
2. (у фармації) Лікарська форма — водне витягування з лікарської рослинної сировини, яке готують шляхом кип’ятіння на водяній бані протягом певного часу.
Гемосидерин — білковий комплекс, що містить залізо, який утворюється в організмі при розпаді гемоглобіну та накопичується в клітинах печінки, селезінки та кісткового мозку; є однією з форм депонованого заліза.
Гемосидерин — пігмент жовто-коричневого кольору, що містить оксид заліза, наявність якого в тканинах може свідчити про порушення обміну заліза (гемосидероз).
1. Дія за значенням дієслова “відвантажувати”; процес відправлення, відправки товару, вантажу зі складу, підприємства чи іншого пункту призначенням одержувачу.
2. Кількість, обсяг продукції чи товарів, що були відправлені (відвантажені) за певний період.
1. (у ботаніці) Внутрішній шар первинної кори стебла або кореня рослини, що оточує центральний циліндр і регулює транспорт речовин.
2. (у зоології) Внутрішній зародковий листок (зародковий шар) у багатоклітинних тварин, з якого формується кишкова порожнина та пов’язані з нею органи.
1. Дія за значенням дієслова відвантажити; процес передачі товару, вантажу з місця зберігання для подальшого транспортування (залізницею, автотранспортом, судном тощо) споживачеві або до пункту призначення.
2. Конкретна партія товару, що відвантажується в певний момент або за певним документом (накладний, рахунок-фактура).
3. У бухгалтерському та податковому обліку — операція зі списання товарно-матеріальних цінностей зі складу та оформлення супровідних документів, що фіксує факт реалізації або іншого вибуття.
1. Стосується геморою, пов’язаний із нею; властивий геморі.
2. Призначений для лікування геморою або пов’язаний із таким лікуванням.
1. Дія за значенням дієслова “відвалювати”; відділення, відокремлення шматка, частини чогось твердого (наприклад, землі, льоду, каменю) внаслідок удару, тиску або власної ваги.
2. Розмовне. Рішуче піти, віддалитися, покинути якесь місце, часто швидко або з відчуттям полегшення.
3. Спеціальне (технічне). Процес відокремлення та переміщення породи (відвалу) при гірничих або будівельних роботах.