• відвічання

    Відвічання — дія за значенням дієслова «відвічати»; відповідання, давання відповіді на питання, звернення чи звинувачення.

    Відвічання — (застаріле) дія за значенням дієслова «відвічати»; відвідування, навідування когось або чогось.

  • відвічальність

    Відвічальність — усталена назва для позначення відповідальності, зобов’язання відповідати за щось, що використовується переважно в західних діалектах української мови.

    Відвічальність — (заст., діал.) те саме, що відповідальність; стан, коли особа зобов’язана відповідати за свої вчинки, дії або за стан певної справи.

  • ендокарпій

    Ендокарпій — внутрішній шар оболонки плоду (перикарпію) у квіткових рослин, що зазвичай оточує насінину; найчастіше твердий, дерев’янистий (наприклад, кісточка у сливи, абрикоса, вишні).

  • гемофільний

    1. Стосунковий до гемофілії; властивий гемофілії.

    2. Схильний до гемофілії; такий, що хворіє на гемофілію (про людину або тварину).

  • відвіт

    1. (заст.) Відповідь, відгук на щось; те, що сказано або зроблено у відповідь.

    2. (діал.) Заключне слово, останнє пояснення у суперечці чи розмові.

    3. (діал.) Наслідок, результат чогось.

  • ендокардій

    Ендокардій — внутрішня оболонка серця, що вистилає його порожнини та утворює клапани.

  • гемофілоз

    Гемофілоз — інфекційна хвороба тварин, переважно птиці (курчат, індиків), яку спричиняє бактерія Haemophilus gallinarum; характеризується запаленням кон’юнктиви очей, носових пазух та верхніх дихальних шляхів.

  • відвірчування

    1. Дія за значенням дієслова “відвірчувати”; процес створення отвору, отворів у чомусь шляхом свердління, пробивання або іншим способом.

    2. (у техніці, геології) Комплекс робіт з буріння, проходки та кріплення гірничої виробки (ствола, шахти, свердловини).

  • відвійки

    1. Залишки зерна після віяння, що складаються з легких, неповноцінних зерен, полови та пилу.

    2. (переносно) Щось непотрібне, неякісне або люди, що не становлять цінності для суспільства, колективу.

  • ендокардіальний

    1. Стосуючись ендокардію (внутрішньої оболонки серця), властивий йому; внутрішньосерцевий.

    2. Розташований або що відбувається всередині серця (про фізіологічні чи патологічні процеси).