Словник Української Мови
Ензимотерапія — метод лікування, заснований на внутрішньому або зовнішньому застосуванні ферментів (ензимів) природного або синтетичного походження для корекції порушень обміну речовин, покращення травлення, лікування запальних процесів, розсмоктування рубців та гематом.
Ензимотерапія — розділ медицини та фармакології, що вивчає механізми дії, способи отримання та застосування ферментних препаратів з лікувальною та профілактичною метою.
1. Офіційна відповідь установи або посадової особи на запит, скаргу або заяву, яка за змістом є формальною, неконкретною та не вирішує суті питання, а лише створює видимість його розгляду.
2. (Іст.) У діловодстві XIV–XVIII століть — документ (записка, розписка), що підтверджує отримання чогось (наприклад, грошей, товару) або виконання доручення.
1. Злочин, що полягає в навмисному знищенні цілих груп населення за расовою, національною, етнічною або релігійною ознакою, а також у створенні умов, розрахованих на їхнє фізичне винищення.
2. У широкому сенсі — масове знищення будь-якої групи людей або живих істот за певною ознакою.
1. Офіційний письмовий документ, який підтверджує отримання чогось (грошей, цінностей, товару), розписка.
2. Управлінський документ, що є письмовою відповіддю на запит, лист, звернення або інший вхідний документ.
3. (Істор.) Письмова заява, зобов’язання або свідчення, що надавалися в судових чи адміністративних установах (наприклад, відповідь відповідача на позов).
4. (Розм.) Відмова від підписки на щось (наприклад, на канал у соціальних мережах, розсилку), або сама дія з її скасування.
Ензимопатія — захворювання, зумовлене вродженим або набутим порушенням синтезу, структури чи активності одного або декількох ферментів (ензимів) в організмі.
Ензимопатія — загальна назва для групи спадкових метаболічних захворювань, при яких дефект певного ферменту призводить до порушення відповідного біохімічного процесу (наприклад, фенілкетонурія, галактоземія).
1. Дія за значенням дієслова “відпирати” — усунення чогось, що закривало, загороджувало доступ, наприклад, відчинення замкнених дверей, воріт.
2. Переносно: спростування, заперечення чогось, відхід від раніше сказаного або визнаного; відмова відповідати за щось або визнавати свою провину.
3. У техніці: початкова фаза роботи поршневого двигуна внутрішнього згоряння, коли відбувається відкриття впускного або випускного клапана.
1. Сукупність усіх генів, що містяться в популяції певного виду організмів, які можуть передаватися наступним поколінням.
2. У переносному значенні — сукупність культурних, інтелектуальних, духовних цінностей, традицій або здібностей, накопичених народом, соціальною групою тощо.
Ензимоліз — розщеплення складних органічних сполук (наприклад, білків, вуглеводів, жирів) на простіші речовини під дією ферментів (ензимів).
Відпилювачка — спеціальний пристрій або інструмент для відпилювання частин чого-небудь, зазвичай має вузьке, точне призначення в певному технологічному процесі (наприклад, для відпилювання литви у металургії).
Відпилювачка — розмовна назва невеликої пилки, ножівки або іншого ручного інструмента, призначеного для точного чи тонкого відпилювання.
Генотипоскопія — метод дослідження генетичної інформації, заснований на візуалізації та аналізі специфічних фрагментів ДНК (генотипу) для ідентифікації індивіда або встановлення родинних зв’язків.