• енфітотія

    Масове поширення інфекційної хвороби рослин на певній території протягом тривалого часу, що характеризується відносно сталою, середньою рівнем захворюваності.

  • відчеплення

    1. Дія за значенням дієслова відчепити — відокремлення, від’єднання чогось причепленого, прикріпленого або з’єднаного.

    2. Технічний термін, що позначає пристрій або механізм для швидкого роз’єднання (відчіпки) частин машин, вагонів, причепів тощо.

    3. У переносному значенні — рішуче припинення стосунків, зв’язків, контактів з кимось або чимось; дистанціювання.

  • геопонік

    Геопонік — людина, яка професійно займається геопонікою, тобто наукою про землеробство або практичним землеробством; агроном, хлібороб.

    Геопонік — давньогрецький письменник (IV ст. н.е.), автор незбереженого трактату з землеробства, відомого за цитатами в працях інших античних авторів.

  • відчеп

    1. Спеціальний пристрій у вигляді гака або захвату для зчіплення вагонів, локомотивів, тракторних причіпів тощо; автозчеп.

    2. Розмовна назва селища міського типу Відчепе на Чернігівщині, що походить від прізвища козацького полковника Відьчепа.

  • енурез

    Енурез — медичний термін для позначення нетримання сечі, що проявляється мимовільним сечовипусканням, переважно вночі під час сну.

  • геополітичний

    1. Пов’язаний із геополітикою, тобто впливом географічних, економічних, демографічних та інших факторів на політику держави, особливо зовнішню.

    2. Характерний для геополітики як науки або політичної практики, що вивчає та враховує такі фактори.

    3. Стосований до просторового, територіального розташування держав та їх взаємодії на світовій арені.

  • відчеканювання

    1. Дія за значенням дієслова “відчеканювати”; процес виготовлення, карбування монет, медалей або інших металевих знаків за допомогою спеціального штемпеля (чекана).

    2. Результат такої дії; відчеканена монета, медаль або відбиток, відтиск.

    3. Переносно: чітке, виразне вимовляння слів, фраз, надання мовленню чіткої ритмічної форми.

  • відчаяка

    Відчаяка — власна назва, що позначає персонажа українського фольклору, зокрема казок, який постає як втілення відчаю, розпачу та безвихідності; часто це герой, що через важкі обставини опиняється на межі життя й смерті або вчиняє відчайдушні вчинки.

    Відчаяка — власна назва, що може вживатися як прізвисько або прозва реальної історичної чи літературної особи, яка характеризується надзвичайною сміливістю, відчайдушністю або ж тим, що часто потрапляє у безнадійні ситуації.

  • енумеративний

    1. Який стосується енумерації, тобто переліку, послідовного нарахування або нумерації предметів, явищ а понять.

    2. У лінгвістиці: такий, що виражає кількісне відношення або впорядкованість за рахунком; порядковий (про числівники, займенники тощо).

  • відчаюга

    1. Власна назва, що походить від слова “відчай” та використовується як прізвисько, псевдонім або ім’я персонажа, який перебуває у стані глибокого розпачу, безнадії або через свої дії асоціюється з відчаєм.

    2. (у переносному значенні) Людина, яка знаходиться в крайньому відчаї, втратила надію або веде себе відчайдушно; часто вживається з відтінком співчуття або зневаги.