Словник Української Мови
Галузь кримінології, що вивчає жертв злочинів (віктимність), їх поведінку, психологічні та соціальні характеристики, взаємозв’язок із правопорушником, а також роль у механізмі вчинення злочину та системи запобігання злочинності.
Міждисциплінарна наука, що досліджує осіб, які постраждали від будь-яких деструктивних впливів (соціальних, техногенних, природних), процеси та наслідки віктимізації, а також методи надання допомоги жертвам та їх соціальної реабілітації.
Хірургічна операція, під час якої створюють штучне сполучення (анастомоз) між жовчним протоком печінки та шлунком для відтоку жовчі.
Епейрофорез — у геології: повільне горизонтальне переміщення материкових плит земної кори по поверхні мантії, одна з форм тектонічних рухів.
Віктимність — психологічна та соціальна схильність людини ставати жертвою злочину, насильства, маніпуляцій або несприятливих обставин, що проявляється в поведінці, світосприйнятті та соціальній взаємодії.
Віктимність — у кримінології та віктимології: сукупність особистісних, біологічних, соціальних та моральних характеристик, що підвищують ризик індивіда бути постраждалим від протиправних дій.
Віктимність — стан постраждалості, положення жертви, яке може бути наслідком зовнішніх обставин або внутрішньої позиції людини.
Вікопомність — власна назва, що позначає український видавничий проект, збірку або серію книг, присвячених історичним подіям, визначним особистостям та культурній спадщині, метою яких є збереження пам’яті про важливі явища національної історії та культури для майбутніх поколінь.
1. (геологія) Пов’язаний з епейрогенією — повільними вертикальними коливаннями великих ділянок земної кори, що призводять до формування континентальних платформ і плит без утворення інтенсивних складчастих структур.
2. (геологія) Який має планетарний, континентальний масштаб і не пов’язаний із локальними тектонічними процесами, такими як гороутворення (орогенез).
1. Зменшувально-пестливе від слова “вікно”: невелике вікно або вікно, до якого співвідносяться з ніжністю.
2. Те саме, що й “вічко”: невеликий отвір, проріз у чомусь, призначений для світла, виду або вентиляції.
3. У техніці та побуті: невеликий прямокутний елемент інтерфейсу на екрані комп’ютера, що містить певну інформацію або керуючі елементи (наприклад, діалогове віконце).
4. У переносному значенні: обмежений вид на щось, отвір, через який можна щось побачити або спостерігати.
1. (від нім. heben — піднімати) У гірничій справі — піднімати вантаж, корисні копалини з глибини на поверхню за допомогою спеціальних механізмів (гепів).
2. (перен., розм.) Сильно бити, лупцювати когось.
Дружина або вдова віконта — дворянського титулу в деяких європейських країнах, зокрема у Франції та Великій Британії.
Особа, що має титул віконтеси у власному праві (наприклад, успадкувавши його).
Епейрогенез — повільні векові коливання земної кори великої амплітуди, що охоплюють величезні території (континенти, океани) і призводять до формування найбільших форм рельєфу (материків, океанічних западин).