віконце

1. Зменшувально-пестливе від слова “вікно”: невелике вікно або вікно, до якого співвідносяться з ніжністю.

2. Те саме, що й “вічко”: невеликий отвір, проріз у чомусь, призначений для світла, виду або вентиляції.

3. У техніці та побуті: невеликий прямокутний елемент інтерфейсу на екрані комп’ютера, що містить певну інформацію або керуючі елементи (наприклад, діалогове віконце).

4. У переносному значенні: обмежений вид на щось, отвір, через який можна щось побачити або спостерігати.

Приклади вживання

Приклад 1:
Потім ми заглянем до зорі в віконце, зірка-пряха вділить срібне волоконце, будем гаптувати оксамитну тінь. Потім, на світанні, як біляві хмари стануть покрай неба, мов ясні отари, що холодну воду п’ють на тихім броді, ми спочинем любо на квітчастім… Годі!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Була се в його при йому добра дитина й мила, та йому чужа -чужісінька… І пригадалася йому та д івчина плачуча … Став в ін дивитись у віконце, у той веч ір темний вдивлятись, задумався… Що таке йому Галя його невсипуща щебетала, як його р озважала — він не чув. В ін мовчки до її голосочка дослухався, як до лел іння води тихо ї, та думав соб і… Добре йому впали у пам’яті ті очі сяючі, т і сльози блискуч і, слова т і жалкі та жаркі… І той вечір весни молодої, і навіть та кв іточка бузкова, що, пахуча , розгорталася в темному вечорі… III На другий день робив Павло у саду, не знімаючи голови похило ї, робив, як т ії люди роблять, що хочуть свою журбу втомою поневірять… Придавсь і сей веч ір темний та пахучий, як учорашн ій.
— Невідомий автор

Приклад 3:
Такі фігури, що таять у соб і таємну силу, пішли від грецьких мудреців: emblemata, hieroglyphica А у Біблії називаються: чудеса, знамення, путі, сліди, тінь, стіна, двері, віконце, образ, межа, печать, посудина, місце, дім, місто, престол, кінь, херувим, тобто колісниця, й ін… Вони і с скотина, звірі, птахи, чисті й нечисті, а Біблія є ковчег і рай божий, простіше кажучи – звіринець. “Насадив господь Бог рай у Едемі, на сході”.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |