Словник Української Мови
1. Властивість або якість людини, що характеризується незалежністю мислення, критичним ставленням до авторитетів, звичаїв, релігійних або політичних догм та сміливістю у висловлюванні власних переконань.
2. Історично — світоглядна позиція, поширена в Європі XVII–XVIII століть, що заперечувала релігійну ортодоксію та обмеження розуму церковними догмами, відстоювала право на раціональне, незалежне мислення у всіх сферах життя.
1. (мед.) Пов’язаний з печінкою та лентикулярними ядрами головного мозку; стосується одночасно печінки та певних підкіркових структур мозку.
2. (мед.) Характерний для рідкісного спадкового захворювання — гепатолентикулярної дегенерації (хвороби Вільсона-Коновалова), при якому порушується обмін міді в організмі з ураженням печінки та базальних гангліїв мозку.
Вільнодумка — жіноча форма від “вільнодумець”: жінка, яка відкидає встановлені релігійні, політичні або суспільні догми, критично й незалежно мислить, відстоює свободу думки та переконань.
Вільнодумка — жінка, що належить до історичної течії вільнодумства (фрітєрства), пов’язаної з просвітництвом, раціоналізмом та опозицією до клерикалізму.
1. Людина, яка висловлює сміливі, незалежні думки, часто суперечливі загальноприйнятим або офіційним поглядам, особливо в галузі релігії, моралі або суспільного життя.
2. Історично — представник інтелектуальної течії XVII–XVIII століть у Європі, що виступав проти релігійного догматизму та обмежень свободи думки, раціоналіст, скептик.
Гепатоклін — білок, що синтезується печінкою та бере участь у регуляції рівня глюкози в крові, впливаючи на метаболізм інсуліну.
Гепатоклін — власна назва лікарського засобу на основі печінкової рибонуклеїнової кислоти, що застосовується для покращення функцій печінки.
вільнодум — людина, яка висловлює власні думки та погляди, не зв’язана загальноприйнятими догмами, авторитетами чи офіційною ідеологією; вільномисляча особа.
вільнодум — заст. той, хто скептично ставиться до релігійних догматів або відкидає їх; вільнодумець у релігійних питаннях.
Епоксидка — розмовна назва епоксидної смоли, синтетичного полімерного матеріалу, що застосовується як клей, покриття або для виготовлення виробів, і твердне зазвичай після додавання спеціального відверджувача.
Епоксидка — розмовна назва виробу, виготовленого з епоксидної смоли (наприклад, листа, прикраси, підставки).
1. Жінка, яка була рабинею, але отримала свободу (вільну) від свого господаря в Стародавньому Римі та інших рабовласницьких суспільствах.
2. У переносному значенні — жінка або дівчина, яка звільнилася від якоїсь залежності, обмеження чи тяжкого становища.
1. Стосуючийся одночасно печінки та серця, що описує патологічні зміни в серці, обумовлені тяжкими захворюваннями печінки (наприклад, гепатокардіальний синдром).