Словник Української Мови
1. Виконавець (музикант, співець, танцюрист тощо), який володіє високою технікою майстерності, що дозволяє йому вільно та бездоганно виконувати найскладніші твори або елементи мистецтва.
2. Людина, яка досягла високого рівня майстерності в якійсь галузі діяльності, демонструє виняткову вправність і тонке відчуття матеріалу.
3. (У переносному значенні) Той, хто вдало, майстерно щось робить, часто з відтінком хитрого або недобросовісного виконання (наприклад, віртуоз обману).
Похідне прізвище, утворене від імені Гераклій, що вказує на належність до роду або на синівський зв’язок (типовий словотвірний формант -ович).
Прізвище українського поета, перекладача та громадського діяча Івана Гераклійовича (Яна Геракліуша, 1734–1809).
1. Стосовний до епідеміології — науки, що вивчає закономірності виникнення та поширення масових захворювань (епідемій) і способи боротьби з ними.
2. Пов’язаний з поширенням та контролем епідемій, властивий їм.
1. Технологія створення віртуальних (логічних) версій комп’ютерних апаратних ресурсів, програмного забезпечення, мереж або операційних систем, що дозволяє на одній фізичній машині запускати кілька ізольованих середовищ або пристроїв.
2. Процес абстрагування фізичних об’єктів, ресурсів або процесів шляхом створення їх програмних (цифрових) моделей або симуляцій, які функціонують аналогічно реальним.
1. Філософсько-психологічна категорія, що означає потенційний, можливий стан об’єкта або явища, який не є актуальним у даний момент, але може бути реалізованим за певних умов; існування в можливості, а не в дійсності.
2. У сучасній технологічній термінології — штучно створене за допомогою комп’ютерних засобів середовище або реальність, яка імітує фізичну присутність у реальному або уявному світі та дозволяє взаємодіяти з ним (наприклад, віртуальна реальність).
3. У розмовній мові — характеристика чогось, що існує не в матеріальній, а в цифровій формі, часто в мережі Інтернет, але має ознаки реального (наприклад, віртуальна спільнота, віртуальне спілкування).
1. (мінералогія) Рідкісний мінерал, різновид циркону, що містить значну домішку заліза; силікат цирконію та заліза темно-коричневого або чорного кольору. Названий на честь давньогрецького героя Геракла.
2. (історичний термін) Золота монета великої ваги, карбування якої було розпочато за візантійського імператора Іраклія I у VII столітті нашої ери. Назва походить від латинізованої форми імені імператора — Heraclius.
1. (біол.) Найпростіша неклітинна форма життя, інфекційний агент, що складається лише з білкової молекули (приону) і здатен спричиняти важкі захворювання нервової системи у тварин та людей (наприклад, коров’ячий сказ, хворобу Кройцфельда-Якоба).
2. (перен., неол.) Метафоричне позначення шкідливої, паразитичної ідеї, вірування чи ідеології, яка, подібно до біологічного збудника, швидко розповсюджується серед людей, впливає на їхню свідомість та поведінку.
Фахівець з епідеміології, який вивчає закономірності виникнення та поширення інфекційних захворювань серед населення, а також розробляє методи боротьби з ними.
1. У давньогрецькій міфології — нащадки Геракла, які після довгих мандрів та воєн повернулися на Пелопоннес і завоювали його, заснувавши там нові царські династії.
2. У широкому сенсі — представники або прихильники роду, що веде своє походження від Геракла, або люди, які наслідують його риси сили та героїзму.
1. Навмисне, систематичне знищення релігійних інституцій, практик, святинь та носіїв певної віри державною владою або іншою організованою силою, що є складовою політики репресій та геноциду.
2. Історичний термін для позначення кампанії радянської влади в Україні у 1920-1930-х роках, спрямованої на повне викорінення релігійного життя шляхом фізичного знищення духовенства, руйнування храмів, заборони релігійних практик та конфіскації церковного майна.