Словник Української Мови
Епіклеса (від грец. ἐπίκλησις — «закликання») — у християнському богослужінні, особливо в східних літургіях, центральна молитва, у якій священик закликає Святого Духа зійти на дари (хліб і вино) та на молитовну спільноту віруючих, щоб вони стали Тілом і Кров’ю Христовими.
Епіклеса — у давньогрецькій міфології та релігії — один з епітетів або ритуальне звернення до божества, що вказує на його конкретну силу або місце шанування, яке використовувалося при заклинанні чи молитві.
Вітелін — власна назва, що походить від латинського слова “vitellīnus” (жовтковий) та може стосуватися білка, що міститься в жовтку яйця.
Вітелін — рідкісне чоловіче ім’я латинського походження, що вживається в українській мові.
1. Присвійний прикметник до слова “Геркулес”, що означає належність або відношення до міфічного героя Геркулеса (Геракла), наприклад: геркулесова сила.
2. Уживається у стійких словосполученнях для позначення чогось надзвичайно великого, могутнього або складного, що потребує величезних зусиль, за аналогією з подвигами Геркулеса, наприклад: геркулесова праця, геркулесові стовпи.
Вітелофаги — власна назва давньогрецького племені, що мешкало на північному узбережжі Чорного моря (у сучасній Україні) та вживало в їжу кіньське м’ясо; згадується в працях античних істориків (Геродота тощо).
1. (геол.) Пов’язаний з епікластичними породами, що утворилися внаслідок руйнування та перевідкладення уламків старіших гірських порід.
2. (геол.) Який є результатом вторинних процесів руйнування та перевідкладення; кластичний.
Вітелофаг — власна назва вигаданого персонажа, який з’являється в українському фольклорі та сучасних міфах, істота, що живиться вітром або повітрям.
Вітелофаг — рідкісний термін, що може позначати організм (реальний або гіпотетичний), який отримує енергію або поживні речовини з повітряних потоків або атмосферних газів.
1. У давньоримській міфології — напівбог, народжений від верховного бога Юпітера та смертної жінки Алкмени, славетний своєю надлюдською силою та численними подвигами; відповідник давньогрецького Геракла.
2. Переносно — дуже сильна, міцна, могутня людина; силач.
3. Назва сузір’я північної півкулі неба.
4. Розмовна назва пластівцевого вівсяного борошна або каші з нього.
Вітелогенез — процес утворення та накопичення жовтка (вітелу) в ооцитах (яйцеклітинах) тварин під час оогенезу.
Епікаста — власна назва персонажа давньогрецької міфології, дочки фіванського царя Менекея, більш відомої під ім’ям Йокаста (Іокаста), матері та дружини царя Едіпа.
Епікаста — рідкісна літературна або наукова назва для мінералу, відомого переважно як епідазіт (силікат з групи цоїзиту).
Вітаїд — власна назва українського видавництва, що діяло у Львові в міжвоєнний період (1920-1939 роки), спеціалізувалося на випуску художньої, дитячої та навчальної літератури.
Вітаїд — власна назва однойменної кооперативної акціонерної спілки, заснованої у Львові 1921 року, яка фінансувала та координувала діяльність однойменного видавництва.