Словник Української Мови
1. Спосіб, що суперечить естетичним нормам, не відповідає поняттям про прекрасне, викликає відчуття непривабливості, негарного зору.
2. У переносному значенні: так, що порушує морально-етичні або інтелектуальні уявлення про високе, благородне; неприйнятно з точки зору духовної краси.
1. Спрямований проти євреїв, єврейства як народу або етнічної групи; що містить ворожість, упередження або дискримінацію щодо євреїв.
2. Характерний для антисемітизму; що виражає або пропагує антисемітські ідеї, погляди або дії.
1. (про захисні пристрої, покриття тощо) Призначений для запобігання закриванню, закриттю чогось або для захисту від закривання.
2. (про властивість матеріалів, поверхонь) Такий, що не піддається закриванню, на якому важко утворитися кризі; крилостійкий.
1. Хімічна речовина або суміш речовин, що додається до рідин (наприклад, охолоджувача в системах опалення або омивача у склоомивачах автомобіля) для зниження температури їх замерзання та запобігання утворенню льоду.
2. Те саме, що антифриз — спеціальна рідина з антикорозійними та іншими добавками, що використовується для охолодження двигунів внутрішнього згоряння, не замерзаючи при низьких температурах.
1. Призначений для запобігання або усунення заторів у каналізаційних трубах, сантехнічних пристроях тощо; такий, що забезпечує вільний прохід стоків.
2. У техніці: властивий пристроям, механізмам або системам, конструкція яких спеціально розроблена для запобігання заклинюванню, заїданню або іншим формам механічного затору.
1. У теорії ймовірностей та статистиці — випадкова подія, яка полягає в тому, що два або більше незалежних явища відбуваються одночасно або послідовно без видимої причинно-наслідкової зв’язку, що може сприйматися як дивовижне або значуще, хоча є результатом випадковості.
2. У побутовому вжитку — дивний, несподіваний і часто іронічний збіг обставин, який, попри відсутність логічного пояснення, здається невипадковим і може навіть сприйматися як ознака долі або вищого задуму.
1. У лінгвістиці — випадок, коли два або більше морфологічно або фонетично подібних слова (пароними) мають протилежне або різко відмінне значення, що може призводити до їхнього плутання або комічних помилок у мовленні.
2. У лексикографії та термінології — принцип або явище навмисного уникнення збігу форми різних понять у системі термінів для запобігання омонімії та двозначності.
1. У філософії та мистецтвознавстві — концептуальна категорія, що позначає принципову відмову від створення візуального образу, зображення чого-небудь, часто як художній прийом або протест проти традиційної образності.
2. У мистецтві — конкретний твір (картина, інсталяція тощо), який навмисно позбавлений звичайного зображувального елемента, акцентуючи увагу на ідеї, порожнечі, тексті або матеріалі.
3. У ширшому сенсі — будь-який об’єкт або явище, що виступає своєрідною протилежністю, запереченням або критикою звичного поняття “зображення”.
1. (Математика, алгебра) Відображення між двома алгебричними структурами (наприклад, групами, кільцями, ґратками), яке є бієктивним і зберігає операції, але змінює їх порядок (тобто є гомоморфізмом, що “обертає” множення). Якщо ізоморфізм f задовольняє умову f(a*b) = f(a)*f(b), то антиізоморфізм задовольняє умову f(a*b) = f(b)*f(a).
2. (Загальніше) Взаємно однозначна відповідність між двома структурованими об’єктами, яка зберігає відношення чи операції, але зі зміною їх напрямку чи порядку на протилежний.
1. У логіці та математиці — логічна операція, що є запереченням імплікації; висловлювання, істинне тоді й лише тоді, коли з істинності першого висловлювання (антецеденту) не випливає істинність другого (консеквенту). Позначається, наприклад, символом ↛ або A ↛ B (читається: “A, але не B”).
2. У формальній логіці — бінарна логічна зв’язка (функція), таблиця істинності якої протилежна таблиці істинності матеріальної імплікації; еквівалентна кон’юнкції A ∧ ¬B (заперечення B).