Азаїндол — хімічна сполука, гетероциклічний органічний речовина, що є похідним індолу, в якому один атом вуглецю в п’ятичленному гетероциклі замінено на атом азоту; використовується як основа для синтезу лікарських засобів та інших біологічно активних сполук.
-
азанде
1. Народ у Центральній Африці, що проживає переважно на північному сході Демократичної Республіки Конго, південному сході Центральноафриканської Республіки та півдні Південного Судану.
2. Мова народу азанде, що належить до адамава-убангійської гілки нігеро-конголезької макросім’ї.
3. (у множині, зазвичай з великої літери) Представники народу азанде.
-
азар
1. (у міфології) У давньогрецькій міфології — бог війни, син бога війни Ареса та богині розбрату Ериди, уособлення божевільного завзяття, сліпої люті та несамовитої відваги в бою.
2. (переносне значення) Нестримне завзяття, запал, сліпа лють, яка охоплює людину під час бою, суперечки або іншої напруженої діяльності; бойовий запал.
-
азарівна
Азарівна — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі (до 2020 року — Біляївському районі). Входить до складу Біляївської міської громади.
-
азаріївна
Азаріївна — власна назва села в Україні, що входить до складу Бучацької міської громади Чортківського району Тернопільської області.
-
апоплектик
1. Людина, яка страждає на апоплексію (крововилив у мозок або інший орган), або схильна до таких нападів; хворий на апоплексію.
2. Застаріле та образливе позначення людини, схильної до раптових спалахів гніву, запальної вдачі.
-
апоплектичний
1. (мед.) Пов’язаний з апоплексією (крововиливом у мозок або інший орган), що стосується раптової втрати свідомості, паралічу внаслідок ураження судин головного мозку; властивий такому стану.
2. (перен.) Який викликає сильне збудження, гнів, лють; приступоподібний, запальний (про стан, поведінку людини).
-
апопорфірит
Апопорфірит — гірська порода вулканічного походження, що утворилася внаслідок зміни (метасоматозу) порфіриту; різновид альбітофіру, для якого характерна повна заміна польового шпату альбітом.
-
апорогамія
Апорогамія — ботанічний термін, що означає видозмінену форму хазмогамії (запилення квітки), коли пилякові нитки тичинок після дозрівання пилку спірально закручуються, відводячи пиляки від приймочки маточки, що запобігає самозапиленню.
-
апортування
1. У кінології — команда або дія, що означає знаходження, підбирання та принесення мисливського собакою збитої дичини чи навчального предмета (апорти).
2. У мисливській практиці — процес роботи собаки, яка виконує команду “апорт”, тобто шукає та доставляє мисливцю збиту птицю чи звіра.
3. У дресируванні та спортивній кінології (наприклад, аджиліті) — одна з вправ, де собака повинна принести та віддати тренеру спеціальний предмет (апортировочний предмет).