Словник Української Мови
1. (у ботаніці, про мохи) такий, що має вертикальне розташування стебел із верхушечним розміщенням спорангіїв (архегоніїв), у якого органи розмноження розвиваються на верхівках основних пагонів, що призводить до обмеження їхнього подальшого росту в довжину.
2. (у ботаніці, про мохи) такий, що належить до групи акрокарпних мохів (Acrocarpopsida), які характеризуються вертикальним зростанням і утворенням щільних дернинок.
Акрокератоз — захворювання шкіри, що характеризується появою на кінцівках (переважно на пальцях рук і ніг) дрібних щільних папул жовтувато-рожевого кольору з роговим ущільненням на поверхні.
Акрокератоз (акрокератоз Гопфа) — рідкісна спадкова форма кератодермії, що проявляється з дитинства у вигляді численних дрібних рогових папул на кінцівках, особливо на пальцях, долонях і підошвах.
Акрокефалія (від грец. akros — високий, крайній та kephale — голова) — аномалія будови черепа, що характеризується його високою, конічною формою з видовженою ділянкою тім’яної кістки, обумовлена передчасним заростанням коронарного (вінцевого) черепного шва; різновид краніостенозу.
Акрокраніодисфалангія — рідкісний генетичний синдром, що характеризується специфічними аномаліями розвитку кісток черепа (краніосиностоз) та пальців кистей і стоп (синдактилія, брахідактилія або інші дефекти фаланг).
Акрокранія — власна назва в геології, що позначає тектонічну одиницю (мікроконтинент або террейн) в складі сучасного материка Антарктида, яка в давнину була частиною суперконтиненту Гондвана.
Акролеїн — це безбарвна або жовтувата рідина з різким, придушливим запахом, що є найпростішим ненасиченим альдегідом (пропенал); використовується в промисловості для синтезу різних хімічних речовин.
Акролеїн — токсична летка речовина, що утворюється при термічному розкладанні жирів (наприклад, при перегріванні олії під час смаження) або горінні деяких матеріалів; подразнює слизові оболонки очей і дихальних шляхів.
Акролейкопатія — рідкісне захворювання, що характеризується поступовим знебарвленням (депігментацією) шкіри на дистальних відділах кінцівок (кистях, пальцях рук, стопах), часто асоційоване з порушенням периферичного кровообігу та вегетативної нервової системи.
Акроліти — у давньогрецькій скульптурі: статуї, у яких оголені частини тіла (обличчя, руки, ноги) виконані з мармуру, а одяг — з пофарбованого дерева або позолоченого металу.
Акроліти — у мистецтвознавстві: тип змішаної техніки в скульптурі, що поєднує різні матеріали (найчастіше дорогоцінні та менш цінні), характерний для античного мистецтва.
1. Стосується акромегалії — захворювання, спричиненого порушенням функції передньої частки гіпофіза, що характеризується патологічним збільшенням кінцівок, нижньої щелепи, носових кісток, надбрівних дуг та інших частин тіла.
2. Властивий або характерний для людини, яка хворіє на акромегалію.
Акромеланоз — рідкісне генетичне захворювання, що характеризується появою пігментованих (темних) плям на шкірі, особливо на виступаючих ділянках тіла (акральних частинах), таких як вуха, ніс, пальці рук і ніг, а також у пахвовій та генітальній областях.