Словник Української Мови
1. Особа, яка має право брати участь у виборах, голосувати за кандидатів або списки кандидатів до представницьких органів влади; виборець, виборця.
2. Технічний пристрій або механізм, призначений для вибору, перемикання, регулювання чогось (наприклад, виборник режимів роботи, виборник каналів).
3. У переносному значенні: той, хто має право або можливість робити вибір, обирати щось.
1. Добровільно або примусово залишити батьківщину, виїхати зі своєї країни на постійне проживання в іншу державу, втративши попереднє громадянство.
2. У міжнародному праві: втратити (позбутися) громадянство або підданство певної держави в результаті свідомого волевиявлення особи або рішення компетентних органів влади.
1. Який спричиняє галюцинації, здатний викликати галюцинації (переважно про психоактивні речовини, наркотики).
2. Який має властивості галюциногену, стосується галюциногенів.
1. (заст.) Те саме, що вибірний — призначений для вибору, відбору; такий, що відбирається.
2. (діал.) Те саме, що вибірковий — не суцільний, не сплошний; такий, що здійснюється на окремих ділянках або на окремих об’єктах.
3. (діал.) Те саме, що виборовий — стосовний до виборів, пов’язаний з ними.
1. Процес обрання когось або чогось шляхом голосування, висловлення переваги серед кількох варіантів, кандидатів, рішень тощо.
2. (У множині, зазвичай з великої літери) Офіційна державна процедура формування органів влади або посадових осіб шляхом таємного, загального, рівного та прямого голосування громадян; виборча кампанія як сукупність заходів для проведення такого голосування.
Особа, яка має право голосувати на виборах за конституцією або чинним законодавством.
Той, хто робить вибір, обирає когось або щось серед низки альтернатив (у ширшому, не політичному значенні).
1. Примусово або добровільно позбавити когось громадянства, права проживання на території рідної країни та вислати за її межі.
2. Добровільно відмовитися від громадянства рідної країни та переїхати на постійне проживання в іншу державу.
Речовини природного або синтетичного походження, що спричиняють галюцинації, спотворення сприйняття, мислення та емоцій, здебільшого вживані з немедичною метою.
Клас психоактивних сполук, які діють переважно на центральну нервову систему, викликаючи зміни свідомості, образне мислення та інші ефекти, що класифікуються як психоделічні, дисоціативні або деліріантні.
1. Дія за значенням дієслова «вибовтувати» — виливати, вивергати рідину, особливо з силою або у великій кількості (наприклад, про джерело, вулкан).
2. (переносно) Викривання, виголошення чогось прихованого, часто з емоційним напруженням (наприклад, почуттів, таємниць, образ).
1. Який був позбавлений громадянства або підданства держави та виселений за її межі; вигнаний з батьківщини.
2. Який добровільно відмовився від громадянства або підданства своєї країни та постійно проживає за кордоном.