Словник Української Мови
1. Представниця корінного народу ескімосів, що мешкає переважно на арктичному узбережжі Північної Америки, Гренландії та Чукотки.
2. Жіночий зимовий головний убір (часто з хутряною опушкою), що закриває потилицю та вуха, названий на честь традиційного одягу ескімосів.
1. (про органічні речовини) Розкластися, перетворитися на гній, перегнити в ґрунті під впливом мікроорганізмів; перегноїтися.
2. (переносно, розм.) Застрягнути, затриматися десь на тривалий час; засидітися.
1. Помітити когось або щось, намагаючись розгледіти, побачити серед чогось, у чомусь (зазвичай на відстані або в складних умовах).
2. Перен. Убачити, усвідомити щось внутрішнім зором, передбачити, зрозуміти.
1. (діал.) Те саме, що гикавка — різкі звуки, що виникають при гиканні (гучному видиху повітря через звужену голосову щілину під час ікоти ади плачу).
2. (діал., перен.) Про людину, яка часто або голосно гикає, ікає.
1. Додати гній або інші органічні добрива до ґрунту для підвищення його родючості.
2. (у переносному значенні) Наситити, збагатити щось (наприклад, творчість, знання) певними якостями, елементами, що сприяють розвитку.
3. (розм.) Забруднити, зробити брудним, часто в результаті потрапляння чогось липкого, рідкого тощо.
Ескімоси — корінний народ, що мешкає переважно на арктичних узбережжях Північної Америки (від Аляски до Гренландії), а також на крайньому сході Росії (Чукотка); представники цього народу.
Ескімоси — загальна назва групи споріднених народів (інуїти, юпіки, інупіати тощо), що мають спільне походження, культуру та традиційний спосіб життя, заснований на полюванні на морського звіра.
1. (про текстуру, поверхню) Стати гладким, рівним, втратити шорсткість або нерівності; вирівнятися.
2. (переносно, про відносини, ситуацію) Налагодитися, прийти до гармонійного, спокійного стану; улагодитися.
3. (застаріле) Увійти, проникнути кудись, звичайно обережно або непомітно.
1. Такий, що був оброблений, збагачений гноєм або іншими органічними добривами для підвищення родючості (про ґрунт, землю).
2. (У переносному значенні) Насичений, багатий на щось, рясний чимось.
Гикавка — рідкісне діалектне позначення ікоти, мимовільного спазматичного скорочення діафрагми, що супроводжується характерним різким звуком.
Гикавка — у західних говірках, зокрема гуцульських, — пристрій у вигляді гачка або дерев’яної вилкоподібної деталі на ярмі, за допомогою якої запрягають додаткову (третю) пару волів у воза.
1. Представник корінного народу, що мешкає переважно на арктичному узбережжі Північної Америки (від Аляски до Гренландії), а також на крайньому сході Росії (Чукотка); традиційні заняття — полювання на морського звіра, рибальство.
2. Рідке морозиво на паличці, вкрите шаром шоколадної глазурі.