Словник Української Мови
1. (у науках про Землю) Який утворився на поверхні Землі або в її зовнішніх оболонках внаслідок зовнішніх сил і процесів (на противагу ендогенному); зовнішнього походження.
2. (у біології, медицині) Який має зовнішнє походження, надходить із зовнішнього середовища в організм (про речовини, фактори тощо).
3. (у соціології, економіці) Який зумовлений зовнішніми причинами або факторами, що діють ззовні системи.
1. Стосунковий до міста Галац у Румунії, пов’язаний з ним.
2. Стосунковий до Галацького повіту в Румунії, пов’язаний з ним.
3. Стосунковий до Галацького повіту в Молдові, пов’язаний з ним.
Вельзевул — у християнській демонології та релігійних текстах (зокрема в Євангеліях) — один з верховних демонів, князь пекельної ієрархії, часто ототожнюваний із самим дияволом або вважається його найближчим наближеним; іноді трактується як володар мух.
Вельзевул — у широкому вжитку (часто іронічному або образному) — синонім диявола, сатани, втілення абсолютного зла, нечистої сили.
1. Вельд — високогірна рівнина або плато в Південній Африці, вкрита трав’янистою рослинністю (степом) та чагарниками, з рідкісними деревами або повністю безліса.
2. Вельд — природна зона (переважно савана) на височинах Південної Африки, що поділяється за висотою та характером рослинності на Низький, Середній, Високий та Кустарниковий вельд.
1. Місто в Румунії, порт на Дунаї, адміністративний центр однойменного повіту в історичній області Молдова.
2. (Іст.) Грошова одиниця Молдовського князівства та Об’єднаного князівства Валахії та Молдови в XIV–XIX століттях; також срібна монета певного номіналу.
1. (геологія) Сукупність зовнішніх процесів, що відбуваються на поверхні Землі та в приповерхневих шарах земної кори під впливом сонячної енергії, сили тяжіння та життєдіяльності організмів; зовнішні (екзогенні) сили, що формують рельєф (наприклад, вивітрювання, дія води, вітру, льодовиків).
2. (біологія, медицина) Походження або розвиток чого-небудь під впливом зовнішніх факторів, що діють на організм із навколишнього середовища.
3. (психологія) Гіпотеза про переважно зовнішнє (соціальне, ситуативне) походження психічних розладів, на відміну від ендогенезу.
1. Організм (рослина, тварина, мікроорганізм), який своєю життєдіяльністю безпосередньо бере участь у процесі ґрунтоутворення, впливаючи на формування структури, хімічного складу та родючості ґрунту.
2. Фактор (клімат, рельєф, материнська порода, час тощо), що впливає на формування та розвиток ґрунту в природному середовищі.
Рід вічнозелених голонасінних рослин родини вельвічієвих, що росте в пустелях Намібії та Анголи, відомий довгоживучими листками, які ростуть упродовж усього життя рослини.
Вид цього роду (Welwitschia mirabilis) — реліктова рослина з двома довгими смугастими листками, що стеляться по землі; ботанічна пам’ятка природи.
Вельветоподібність — властивість або стан, що характеризується наявністю структури, текстури або зовнішнього вигляду, подібного до вельвету (щільної оксамитової тканини з густим коротким ворсом, що утворює поздовжні рубчики).
Вельветоподібність — у ботаніці: морфологічна ознака деяких частин рослин (наприклад, пелюсток), поверхня яких має оксамитову, густоворсисту текстуру, що візуально нагадує тканину вельвет.
Екзогаструла — стадія ембріонального розвитку деяких тварин (наприклад, голкошкірих), що характеризується вип’ячуванням (еволюцією) стінки гаструли назовні, утворюючи виступ, який згодом відокремлюється від основного зародка.