1. Ступінь, рівень наукового дослідження, пізнання якого-небудь предмета, явища, теми; обсяг накопичених про щось знань.
2. Наявність ґрунтовних знань у певній галузі; ерудиція, обізнаність.
Словник Української Мови
1. Ступінь, рівень наукового дослідження, пізнання якого-небудь предмета, явища, теми; обсяг накопичених про щось знань.
2. Наявність ґрунтовних знань у певній галузі; ерудиція, обізнаність.
1. (лінгв.) Який слугує для пояснення, розкриття змісту інших слів або висловлювань; тлумачний, пояснювальний. Наприклад: експлікативна конструкція в реченні.
2. (філос., лог.) Який містить у собі розгорнуте пояснення, детальну розробку поняття або тези; роз’яснювальний.
1. Дія за значенням дієслова вивчати; ретельне, систематичне ознайомлення з чим-небудь, засвоєння певних знань, навичок.
2. Результат такої дії; сукупність набутих знань, досліджень з якої-небудь галузі.
1. (історичне) Невеликий мішечок або сумка для зберігання грошей, який носили при собі, зазвичай на поясі або на шиї.
2. (переносне значення) Гроші, фінансові засоби, капітал.
3. (діалектне) Кишеня.
1. Дія за значенням дієслова “вивчати” — систематичне, ґрунтовне ознайомлення з чим-небудь, засвоєння певних знань, навичок або матеріалу; навчання.
2. Результат такої дії — засвоєні знання, ступінь пізнання певної галузі, предмета.
3. (у науці) Детальне, всебічне дослідження, аналіз якогось явища, предмета, питання.
1. У філософії та логіці — результат процесу експлікації, тобто чітко визначений науковий термін або поняття, що замінює розмите, інтуїтивне поняття зі звичайної мови для потреб точного теоретичного аналізу.
2. У мистецтвознавстві та музейній справі — короткий пояснювальний текст (табличка, напис), що розміщується поряд з експонатом, твором мистецтва або архітектурним об’єктом для роз’яснення його назви, автора, датування, матеріалу та інших важливих деталей.
1. Рідкісна, незвичайна, дивна річ або явище; щось химерне, дивовижне, чудернацьке.
2. Застаріле та діалектне: викрутас, викрут, вигин; щось викривлене, зігнуте.
3. У техніці (спеціальне): деталь, виготовлена згинанням, викривленням; вигнутий або скручений елемент конструкції.
Гамамелідові — родина квіткових рослин (Hamamelidaceae) класу дводольних, що включає переважно дерева та чагарники з черговими простими листками й дрібними квітками, зібраними в суцвіття; поширені в помірних і субтропічних областях Північної півкулі.
Гамамелідові — розмовна назва рослин, що належать до цієї родини, зокрема декоративних видів роду гамамеліс (Hamamelis), відомого як чарівний горіх.
1. Технічний термін у швейній справі: деталь одягу (комір, манжета, пояс тощо), яка вирізається окремо і пришивається так, що її лицьова сторона стає видимою лише після вивертання, створюючи чіткий контур або кант.
2. У ширшому вжитку: вивернута, зворотна сторона чогось; те, що знаходиться або робиться навиворіт, протилежну сторону.
Експліканд — у логіці та філософії: поняття, судження або текст, який потребує пояснення, роз’яснення або уточнення; те, що є предметом експлікації.
Експліканд — у термінології: неточний або нечіткий вихідний термін (або поняття), який замінюється більш точним і строгим науковим терміном (експлікатом) у процесі наукового аналізу.