• вивченість

    1. Ступінь, рівень наукового дослідження, пізнання якого-небудь предмета, явища, теми; обсяг накопичених про щось знань.

    2. Наявність ґрунтовних знань у певній галузі; ерудиція, обізнаність.

  • експлікативний

    1. (лінгв.) Який слугує для пояснення, розкриття змісту інших слів або висловлювань; тлумачний, пояснювальний. Наприклад: експлікативна конструкція в реченні.

    2. (філос., лог.) Який містить у собі розгорнуте пояснення, детальну розробку поняття або тези; роз’яснювальний.

  • вивчення

    1. Дія за значенням дієслова вивчати; ретельне, систематичне ознайомлення з чим-небудь, засвоєння певних знань, навичок.

    2. Результат такої дії; сукупність набутих знань, досліджень з якої-небудь галузі.

  • гаман

    1. (історичне) Невеликий мішечок або сумка для зберігання грошей, який носили при собі, зазвичай на поясі або на шиї.

    2. (переносне значення) Гроші, фінансові засоби, капітал.

    3. (діалектне) Кишеня.

  • вивчання

    1. Дія за значенням дієслова “вивчати” — систематичне, ґрунтовне ознайомлення з чим-небудь, засвоєння певних знань, навичок або матеріалу; навчання.

    2. Результат такої дії — засвоєні знання, ступінь пізнання певної галузі, предмета.

    3. (у науці) Детальне, всебічне дослідження, аналіз якогось явища, предмета, питання.

  • експлікат

    1. У філософії та логіці — результат процесу експлікації, тобто чітко визначений науковий термін або поняття, що замінює розмите, інтуїтивне поняття зі звичайної мови для потреб точного теоретичного аналізу.

    2. У мистецтвознавстві та музейній справі — короткий пояснювальний текст (табличка, напис), що розміщується поряд з експонатом, твором мистецтва або архітектурним об’єктом для роз’яснення його назви, автора, датування, матеріалу та інших важливих деталей.

  • виворіток

    1. Рідкісна, незвичайна, дивна річ або явище; щось химерне, дивовижне, чудернацьке.

    2. Застаріле та діалектне: викрутас, викрут, вигин; щось викривлене, зігнуте.

    3. У техніці (спеціальне): деталь, виготовлена згинанням, викривленням; вигнутий або скручений елемент конструкції.

  • гамамелідові

    Гамамелідові — родина квіткових рослин (Hamamelidaceae) класу дводольних, що включає переважно дерева та чагарники з черговими простими листками й дрібними квітками, зібраними в суцвіття; поширені в помірних і субтропічних областях Північної півкулі.

    Гамамелідові — розмовна назва рослин, що належать до цієї родини, зокрема декоративних видів роду гамамеліс (Hamamelis), відомого як чарівний горіх.

  • виворіт

    1. Технічний термін у швейній справі: деталь одягу (комір, манжета, пояс тощо), яка вирізається окремо і пришивається так, що її лицьова сторона стає видимою лише після вивертання, створюючи чіткий контур або кант.

    2. У ширшому вжитку: вивернута, зворотна сторона чогось; те, що знаходиться або робиться навиворіт, протилежну сторону.

  • експліканд

    Експліканд — у логіці та філософії: поняття, судження або текст, який потребує пояснення, роз’яснення або уточнення; те, що є предметом експлікації.

    Експліканд — у термінології: неточний або нечіткий вихідний термін (або поняття), який замінюється більш точним і строгим науковим терміном (експлікатом) у процесі наукового аналізу.