Словник Української Мови
1. Жінка російської національності, що належить до великоросів — етнічної групи, що становить основне населення Росії; росіянка.
2. Застаріла назва російської мови, що вживалася в українській термінології XIX — початку XX століття для позначення мови великоросів на противагу українській (малоруській) та білоруській мовам.
Галангін — власна назва села в Україні, розташованого в Берегівському районі Закарпатської області.
1. Історична назва російського народу, що сформувався в центральних і північно-західних регіонах Росії, одна з трьох східнослов’янських народностей (поряд з українцями та білорусами).
2. Застаріла назва етнічних росіян, яка вживалася в українській мові до середини XX століття, а також у науковій літературі для позначення субетносу або історичної спільноти.
1. Представник великоросів — східнослов’янського народу, що сформувався в північно-східних землях Русі (Володимиро-Суздальське, Московське князівства) і став основою сучасної російської (російської) нації.
2. Застаріла назва етнічного росіянина, що вживалася в українській та інших мовах до початку XX століття для відмінності від малорусів (українців) та білорусів.
Який стосується вимірювання ґрунтів, земельних ділянок або їх площ.
Який має відношення до ґрунтоміру (спеціального приладу для вимірювання площ земельних ділянок).
1. Виконавча влада в державі, одна з гілок державної влади, що відповідає за практичне виконання законів та управління державними справами; виконавча гілка влади.
2. Керівний орган організації, товариства, партії тощо, що здійснює оперативне управління та виконання прийнятих рішень; виконавчий комітет, правління.
3. У менеджменті — вища керівна ланка компанії, топ-менеджмент, що приймає стратегічні рішення та несе відповідальність за результати діяльності всієї організації.
1. Великороска — жіноча форма від “великорос”, застаріла назва жінки російської національності, що проживає в Росії (Великоросії).
2. Великороска — застаріла назва жінки, що належить до великоросів — субетнічної групи в складі російського народу, що сформувалася в центральних та північно-східних регіонах європейської частини Росії.
Галангал — тропічна багаторічна трав’яниста рослина родини імбирних (Alpinia galanga), кореневища якої використовуються як пряність та лікарський засіб; має гостре, камфорно-цитрусове аромати.
Галангал — висушене та подрібнене кореневище або порошок з нього, що використовується в кулінарії, особливо в південно-східній азійській кухні, як прянощі.
1. (істор., етногр.) Назва російського народу, що сформувався в центральних і північно-західних регіонах колишньої Московської держави (Російської імперії), одна з трьох східнослов’янських етнографічних груп поряд з малоросами (українцями) та білорусами.
2. (заст.) Представники цього народу; росіяни в етнічному значенні.
Екзекватура — офіційний дозвіл, який видає уряд однієї держави на виконання судових рішень, що надійшли з іноземної держави, або на визнання та виконання інших офіційних актів іноземної влади (наприклад, консульських патентів) на її території.
Екзекватура — спеціальна резолюція («дозволяється») на документах, що засвідчує схвалення вищою владою та надає їм обов’язкову силу.