Древослів

Словник Української Мови

  • викликання

    1. Дія за значенням дієслова “викликати” — намагання спричинити появу, виникнення когось або чогось, часто з використанням певних ритуалів, заклинань або магічних практик (наприклад, викликання духів, привидів).

    2. Дія за значенням дієслова “викликати” — спонукання, провокування до появи, вияву якоїсь реакції, стану, почуття або явища (наприклад, викликання емоцій, асоціацій, спогадів, дощу).

    3. (у техніці, інформатиці) Процес ініціювання, запуску або активації певної процедури, функції, програми або системи шляхом надсилання відповідного сигналу, команди або запиту.

  • екстраординарність

    1. Властивість або стан того, що є винятковим, надзвичайним, що виходить за межі звичайного, звичайних мір або очікувань; надзвичайність.

    2. Щось (подія, явище, дія тощо), що має таку властивість; виняткова, надзвичайна подія або обставина.

  • виклик

    1. Дія за значенням дієслова “викликати”; надання можливості, запрошення або вимога з’явитися кудись, прибути до когось, а також сигнал, знак для такого запрошення (наприклад, виклик лікаря, виклик до дошки, виклик по гучномовцю).

    2. Публічне звернення, заклик, пропозиція взяти участь у чомусь, вступити у змагання, суперечку або дискусію (наприклад, кинути виклик супернику, прийняти виклик на дебати).

    3. Складне завдання або проблема, що потребує подолання труднощів, напруження сил, прояву здібностей і сприймається як стимул до розвитку (наприклад, виклики сучасності, технологічний виклик, працювати на виклик).

    4. У комп’ютерній техніці та програмуванні — інструкція, команда або процедура для виконання певної функції, підпрограми; звернення до системи або модуля (наприклад, системний виклик, виклик функції).

    5. У телекомунікаціях — встановлення з’єднання між абонентами; сеанс телефонного розмови (наприклад, вхідний виклик, міжнародний виклик).

  • гангліоастроцитома

    Рідкісна доброякісна пухлина центральної нервової системи змішаного клітинного походження, що містить елементи як нейронів (гангліоцитів), так і клітин глії (астроцитів).

  • екстраординарний

    1. Надзвичайний, незвичайний, що виходить за межі звичайного, звичайних правил або норм.

    2. (У спеціальних термінологічних вживаннях) Позаштатний, не постійний, що призначається або відбувається в особливих випадках (наприклад, екстраординарний професор, екстраординарне засідання).

  • виклеєння

    1. Дія за значенням дієслова “виклеїти” — покриття поверхні чогось шляхом наклеювання певних матеріалів, елементів або зображень.

    2. Результат такої дії — візерунок, композиція або зображення, створені з наклеєних на основу деталей (наприклад, паперу, плівки, фотографій).

    3. (У техніці, реставрації) Процес відокремлення, зняття раніше наклеєного шару (картини, шпалер тощо) від основи.

  • виклеювання

    1. Дія за значенням дієслова “виклеювати” — процес наклеювання чогось на поверхню або вкриття чимось за допомогою клею, клейової речовини.

    2. Результат такої дії — те, що наклеєно, візерунок, зображення або шар, створені шляхом наклеювання окремих елементів (наприклад, паперу, плівки, дерева).

    3. У технічних та ремісничих контекстах — технологічний процес складання, облицювання або посилення конструкції (наприклад, корпусу судна, ляльки, моделі) шляхом нашарування та склеювання матеріалів (фанери, шпону, паперу).

  • ганглій

    1. Анатомічне утворення — вузлоподібне скупчення нервових клітин (нейронів) та їх відростків поза межами центральної нервової системи, що виконує функцію переробки та передачі нервових імпульсів (наприклад, спинномозкові, симпатичні ганглії).

    2. У патології — кісткове або сухожилкове утворення, пухлина (гігрома), що виникає переважно на суглобах кисті, зап’ясті або стопи, часто заповнена слизоподібною рідиною.

  • екстраматрикальний

    1. (у біології, зоології) Який розвивається або існує поза організмом матері, зовнішній по відношенню до материнського організму (наприклад, про яйця, що розвиваються у воді, а не в тілі самиці).

    2. (у ботаніці) Розташований або що функціонує поза тканинами материнської рослини, зовнішній.

  • виклепування

    1. Дія за значенням дієслова “виклепувати” — вибивання, видалення чогось за допомогою клепання або ударів.

    2. (у техніці) Процес з’єднання металевих деталей за допомогою заклепок, при якому кінці заклепок розклепуються (розковуються) для утворення міцного з’єднання.

    3. (переносно, рідко) Нав’язування, вмовляння чогось комусь із наполегливістю.