Словник Української Мови
Верзікатися — діалектне (переважно західні діалекти) дієслово, що означає метушитися, кипіти, шуміти, гарячково рухатися, виявляти неспокійну активність (про людей або тварин).
Верзікатися — переносно про інтенсивний, шумний процес, наприклад, про кипіння води у горщику.
1. (іст.) Пов’язаний з верствою — старою українською одиницею довжини, що дорівнювала приблизно 1067 метрам; такий, що виміряний або розрахований у верствах.
2. (спец.) Призначений для верстання (у поліграфії, веб-дизайні); що стосується процесу компонування тексту, ілюстрацій та інших елементів на сторінці.
Верзікати — у медицині: видаляти, вирізати хірургічним шляхом (верзією) частину органу або патологічне утворення, наприклад, верзікати мигдалик.
1. (розм.) Різко, несподівано подивитися, кинути погляд на когось або щось; глянути.
2. (перен., розм.) Звернути на щось увагу, помітити щось.
1. Стосовний до верстви (у геологічному значенні), властивий їй; пов’язаний з утворенням, заляганням або будовою геологічних верств.
2. Сформований у вигляді верств (шарів), що чітко відокремлені одна від одної; шаруватий.
1. (розм.) Нестійко стояти, хитатися, перевалюватися з боку на бік (про предмети або людей).
2. (перен., розм.) Непевно триматися, бути нестійким, хитким (про становище, думки тощо).
Етиллітій — органічна сполука, літійорганічне з’єднання з формулою C₂H₅Li, що є одним з найпростіших алкіллітіїв; використовується як сильна основа та нуклеофіл в органічному синтезі.
1. Стосовний до верстака, призначений для роботи на верстаку.
2. Стосовний до верстачення (верстки), пов’язаний із процесом компонування тексту та графіки для подальшого друку або публікації.
1. (розм.) Невиразно, незрозуміло говорити; бурмотіти, воркотіти.
2. (розм.) Говорити безглуздя, нісенітниці; верзти, патякати.
1. Різко, з силою вдарити когось або щось, завдати удару.
2. Швидко, жадібно випити (переважно про алкогольні напої).
3. Різко кинути, шпурнути щось з силою.