Словник Української Мови
Спеціалізована бібліотека, що збирає, зберігає та надає для використання колекції літератури, присвяченої виноградарству та виноробству.
Рідко вживана назва для бібліотеки, фонд якої складається переважно з рукописних текстів або документів, що зберігаються у вигляді мікрофільмів або мікрофіш.
1. Який має бруківку, викладений бруківкою (кам’яними або бетонними плитами, брусками).
2. Переносно: який став гладким, рівним, начісуваним від інтенсивного ходіння, їзди або лежання (про дорогу, стежку, траву тощо).
1. Розділ криміналістики, що вивчає будову, властивості та способи виявлення, фіксації та дослідження відбитків пальців рук з метою ідентифікації особи.
2. Система ідентифікації особи за відбитками папілярних ліній пальців рук; дактилоскопія.
Дактиліогліфіка — це техніка різьблення на дорогоцінних або напівдорогоцінних каменях, зокрема на перлах, за допомогою спеціальних інструментів для створення мікроскопічних зображень, написів або орнаментів.
1. Стати брудним, забруднитися, випачкатися (про предмети, одяг тощо).
2. Перен. Втратити моральну чистоту, опорочитися, зіпсувати свою репутацію.
Дактиліогліф — спеціальний знак у вигляді відбитка пальця, що використовується як графічний символ або елемент писемності для позначення певного поняття, звуку або слова.
1. Забруднити, випачкати щось, зробити брудним.
2. Перен. Зробити непристойним, аморальним; спотворити, зіпсувати морально.
1. (діал.) Вирости, стати високим, подовжитися (переважно про рослини).
2. (діал., перен.) Стати дуже худим, високим і незграбним (про людину).
1. Трискладова стопа в силлабо-тонічному віршуванні з наголосом на першому складі (—UU), наприклад: “Пливе́ море широке́”.
2. У давньогрецькій та латинській метриці — трискладова стопа довгого віршування, що складається з одного довгого і двох коротких складів.
1. (діал.) Викинути, викидати щось непотрібне, позбутися чогось.
2. (перен., розм.) Швидко сказати, вимовити (часто необдумано або з емоційним забарвленням).