1. Який був побудований, споруджений, створений за певним планом або системою; організований, упорядкований.
2. У математиці, логіці та інших науках: який був сконструйований, отриманий шляхом послідовних логічних операцій або формальних процедур.
-
далекомірник
1. Військовослужбовець, який обслуговує далекомір (оптичний прилад для вимірювання відстаней) у артилерійських, зенітних чи інших підрозділах.
2. Застаріла назва самого приладу — далекоміра.
-
вибудовуватися
1. Приймати певну форму, структуру або конфігурацію; організовуватися в упорядковану систему або послідовність.
2. Поступово будуватися, споруджуватися, набуваючи завершеності (про об’єкти, споруди).
3. Розташовуватися, ставати в ряд, у лінію; шикуватися.
4. Перен. Формуватися, складатися, набувати чітких рис (про ідеї, плани, стосунки тощо).
-
далекомір
Прилад для вимірювання відстаней без безпосереднього контакту з об’єктом, що ґрунтується на оптичних, акустичних або електромагнітних принципах (наприклад, лазерний далекомір).
Оптичний пристрій у складі геодезичних, топографічних, артилерійських та інших інструментів, призначений для визначення відстані до цілі.
-
вибудовувати
1. Покроково створювати, споруджувати будівлю або іншу конструкцію, надаючи їй завершеної форми; будувати.
2. Перен. Створювати, формувати щось складне, багатокомпонентне (систему, теорію, план, стосунки тощо) у логічній послідовності.
3. У математиці, геометрії — будувати, будучи заданими певними умовами (фігуру, графік тощо).
-
далекозорість
1. Властивість зору, при якій людина добре бачить віддалені предмети, але погано — близькі; гіперметропія.
2. Переносно: здатність передбачати майбутнє, прогнозувати події на довгу перспективу; прозорливість, прозорливість розуму.
-
вибувний
1. (геол.) Який утворився внаслідок виверження вулкана; вулканічного походження (про гірські породи).
2. (тех.) Який призначений для здійснення вибуху або діє за допомогою вибуху.
-
далекоземелля
1. (геогр., іст.) Традиційна українська назва для віддалених, малозаселених або слабоосвоєних земель, що розташовані на значній відстані від основних центрів життя та культури; далекий край, глушина.
2. (перен., поет.) Узагальнена назва для далекого, майже недосяжного місця або краю; символ віддаленості, мрії чи незвіданого.
-
вибуваючий
1. (у хімії, техніці) Такий, що вибуває, тобто виділяється у вигляді газу або пари внаслідок хімічної реакції, нагрівання тощо.
2. (у геології) Про мінерали або гірські породи: такий, що містить компоненти, здатні легко випаровуватися або виділятися при нагріванні.
-
далекодія
1. Власна назва української радіостанції, що здійснює мовлення на закордон.
2. Застарілий фізичний термін, що позначав гіпотетичну миттєву взаємодію між тілами на відстані (на противагу короткодії); сучасний аналог — “дія на відстані”.