Словник Української Мови
1. У філософії та релігії Індії — система поглядів, школа, напрям мислення або вчення, що має власну методологію та інтерпретацію священних текстів.
2. У ширшому сенсі — світогляд, філософська концепція або спосіб бачення реальності.
3. В індуїзмі — акт благоговійного споглядання божества, святого місця або шанованої особи, що розглядається як форма зв’язку з божественним та отримання благословення.
1. (рідко) Вийти, вибратися звідкись, звільнитися з чогось, зазвичай з труднощами або з певним зусиллям.
2. (переносно) Виявитися, стати відомим, проявитися (про почуття, думки, наміри тощо).
1. (рідк.) Виявити, викрити щось приховане; вивести на чисту воду.
2. (діал.) Вивернути, викрутити, витягти з силою.
1. Фізіотерапевтична процедура, при якій на ділянки тіла або точки акупунктури впливають змінним імпульсним струмом високої напруги та частоти за допомогою спеціального апарата (дарсонваля); застосовується з лікувальною та косметичною метою.
2. (У косметології) Спосіб неінвазивного впливу на шкіру та підшкірні шари з метою покращення мікроциркуляції крові, тонізації, лікування акне, зменшення випадіння волосся тощо.
1. (про рослини) Виростати, витягуватися вгору, обвиваючи собою якусь опору або поширюючись по поверхні.
2. (переносно, розм.) Вигадливо, хитромудро формулювати думку; говорити навмисно незрозуміло або з надмірними прикрасами.
Дарохранильниця — у християнській церкві: священний посуд, зазвичай у вигляді невеликої скриньки або храму, призначений для зберігання запасних Святих Дарів (освячених хлібів — Тіла Христового).
Дарохранильниця — архітектурна споруда у вигляді невеликого настінного або пристінного шафки, інколи у формі мініатюрного храму, де зберігається цей посуд із Дарами; дарохранилище, ківорій.
1. (спеціальне) Виготовляти, створювати щось шляхом виття, скручування ниток, волокон, пасма тощо; плести, сукати.
2. (переносне) Розповсюджувати, поширювати (переважно неправдиві чутки, наклеп).
Дарохоронильниця — спеціальна шафа або скринька у вівтарі католицького костелу, призначена для зберігання освячених гостій (даро́в).
1. Зникнути, перестати існувати (про явище, звичку, стан тощо).
2. Припинити своє існування, зникнути (про рід, покоління, популяцію).
3. Розм. Піти, залишити місце перебування (часто поступово або непомітно).
Дароносиця — переносна скринька або невеликий ковчежець, у якому зберігаються Святі Дари (освячені хліб та вино) для причастя хворих або немічних людей поза храмом.
Дароносиця — у православній та католицькій традиціях, особливий церковний посуд, зазвичай у формі невеликої каплиці або храму з хрестом, призначений для зберігання та перенесення запасних Святих Даров.