Словник Української Мови
Властивість або стан, що характеризується наявністю двох послідовних або взаємопов’язаних стадій, етапів, фаз розвитку, функціонування чи будови.
У техніці, технології, економіці — принцип або метод організації процесу, що складається з двох окремих, але узгоджених стадій (наприклад, двостадійне згоряння, двостадійне виробництво).
У біології, медицині — будова життєвого циклу або перебіг захворювання, що включає дві чітко виражені стадії.
вигукнутися — дієслово, яке вживається переважно в діалектах та народній мові і означає: несподівано, голосно або різко вимовити щось, викрикнути, часто під впливом сильних емоцій (здивування, радості, болю тощо).
вигукнутися — у значенні: вирватися (про слово, вигук), бути вимовленим уголос мимоволі, миттєво.
Двоспоровість — властивість грибів, що належать до класу Двоспорові (Basidiomycetes), утворювати спори шляхом статевого процесу, який включає злиття двох ядер у клітині та подальше мейотичне ділення з формуванням чотирьох базидіоспор на спеціальних структурах — базидіях.
Раптово й голосно промовити, зазвичай під впливом сильної емоції (здивування, радості, болю, тривоги тощо).
Різко, коротко й гучно видати звук, що не є словом (окрик, викрик).
1. Власна назва політичного роману українського письменника Володимира Лиса, виданого 2001 року, що розповідає про події в Україні періоду незалежності.
2. У переносному значенні — стан подвійності, суперечливості, роздвоєння в суспільстві, політиці чи свідомості, коли одночасно існують дві протилежні тенденції, позиції чи системи цінностей.
Вигукатися — дієслово доконаного виду, що означає довести себе до виснаження або втратити сили внаслідок тривалого, напруженого крику або голосіння.
Властивість або характеристика чогось, що має дві смуги, зокрема про дорожнє покриття, призначене для одночасного руху транспортних засобів у двох напрямках (по одній смузі в кожен бік).
У переносному значенні — подвійність, наявність двох паралельних, часто суперечливих, підходів, думок або ліній поведінки в якійсь діяльності чи процесі.
Вигукати — раптово й голосно вимовити, викрикнути щось, зазвичай під впливом сильних почуттів (здивування, радості, болю, обурення тощо).
Вигукати — голосно й уривчасто вимовляти, викрикувати (про слова, фрази, промови).
1. Властивість слова, віршованого ряду або віршованого розміру мати два склади.
2. У музиці — властивість музичного розміру мати дві метричні одиниці (дві долі) в такті.
1. Втрачатися, зникати, переставати бути помітним або відчутним (про звуки, голоси тощо).
2. Розсіюватися, зникати (про явища, відчуття, думки).
3. Розмовне. Гублячись, потрапляти кудись, опинятися в якомусь місці або стані.