Значення
- (Лінгвістика) –
Раптово й голосно промовити, зазвичай під впливом сильної емоції (здивування, радості, болю, тривоги тощо).
- (Лінгвістика) –
Різко, коротко й гучно видати звук, що не є словом (окрик, викрик).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я вигукну, ти вигукнеш, він вигукне, ми вигукнемо, ви вигукнете, вони вигукнуть