Словник Української Мови
1. Втратити життєві сили, знесилитися, виснажитися; занепасти, загинути (про живу істоту).
2. Перен. Втратити енергію, активність, силу; вичерпатися, згаснути (про почуття, явище тощо).
3. Розм. Дуже втомитися, знесилитися від фізичної втоми, хвороби.
1. Порушення рівноваги, незбалансованість у будь-якій системі, процесі або стані.
2. У техніці — дисбаланс, нерівноважність обертових частин механізмів (наприклад, роторів, коліс), що призводить до їх вібрації.
3. У фінансах або економіці — значне відхилення від запланованих або нормальних показників, невідповідність між доходами та витратами, попитом та пропозицією.
1. Повільно, з труднощами видихати повітря, робити видих, особливо після фізичного навантаження або в стані виснаження.
2. Перен. Померти, закінчити життя (розмовно-зневажливо).
3. Рідко вживане значення: витратити, випустити щось з диханням (наприклад, тепло, запах).
1. Одиниця електричного дипольного моменту в системі СГСЕ (абсолютній електростатичній системі), що дорівнює 10⁻¹⁸ одиниць СГСЕ або приблизно 3.33564 × 10⁻³⁰ кулон-метра. Позначається D.
2. Застаріла позасистемна одиниця електричного дипольного моменту молекул, названа на честь фізика Пітера Дебая.
1. Втратити життєві сили, померти (про живу істоту).
2. Втратити внутрішню силу, енергію, активність; вичерпатися, знесилитися.
3. Розм. Витратитися повністю, до кінця (про запас чогось, часто про повітря).
Деацилювання — хімічний процес видалення ацильної групи (залишку карбонової кислоти) з молекули органічної сполуки.
Деацилювання — у біохімії, ферментативна реакція відщеплення ацильних груп (наприклад, ацетилу або інших) від білків, ліпідів або інших молекул, що є важливим механізмом регуляції їхньої активності та функцій.
1. Випустити з легень повітря, що віддихалося; зробити видих.
2. Випустити з себе (пари, газ, запах тощо).
3. Перен., розм. З великими зусиллями, намаганням сказати, вимовити щось (зазвичай про коротке слово або звук).
Хімічний процес видалення ацетоксильної групи (–OCOCH₃) з молекули органічної сполуки.
Який стосується видоутримування — процесу утримання, розведення та вирощування диких тварин або рослин у спеціально створених умовах (наприклад, у заповідниках, розплідниках, зоопарках) з метою їх збереження, відтворення чи подальшого вивчення.
1. (у біології) Пов’язаний з видоутворенням, що стосується процесу виникнення нових біологічних видів; такий, що призводить до утворення нового виду або служить для цього.
2. (у лінгвістиці) Пов’язаний з утворенням граматичних видів дієслова (доконаного та недоконаного); такий, що виражає або служить для вираження видових значень.