Словник Української Мови
1. У традиційній індійській архітектурі, зокрема в храмовому будівництві, — священна внутрішня частина храму, найважливіше приміщення (святилище), де встановлено головне божество (мурті); серцевина храму, що символізує священну печеру або лоно Всесвіту.
2. У ширшому архітектурному значенні — центральна, часто найвища частина храму (вежа-шикхара в північно-індійському стилі або вімана в південно-індійському), що вінчає і охоплює внутрішнє святилище.
1. Дія за значенням дієслова “вирахувати” — обчислення, підрахунок чогось, встановлення кількості або величини шляхом математичних операцій.
2. Результат такої дії — отримана після обчислень кількість, число або сума.
3. (У фінансах, бухгалтерії) Сума грошей, що віднімається від загального доходу, нарахованої суми тощо; утримання, відрахування.
4. (У логіці) Отримання висновку, логічний висновок, виведення нового судження з одного або кількох інших суджень за певними правилами.
Електрет — діелектрик, який зберігає електричну поляризацію протягом тривалого часу після зняття зовнішнього електричного поля, тобто має квазіпостійний електричний заряд.
Електрет — технічний пристрій або матеріал, що використовує властивість електрета для роботи, наприклад, електретний мікрофон, де електретна плівка служить джерелом постійної різниці потенціалів.
1. Дія за значенням дієслова “вираховувати”; математична операція обчислення, підрахунку чогось, встановлення кількості, величини, результату шляхом розрахунку.
2. Процес логічного висновку, установлення чогось на основі наявних даних, фактів або закономірностей; виведення.
3. У техніці, геодезії тощо — визначення координат, розмірів, положення об’єкта на основі вимірювань та математичної обробки отриманих даних.
1. Медичний термін: дефект шкіри або слизової оболонки, що виникає внаслідок некрозу та відторгнення тканини і, на відміну від рани, зазвичай загоюється з утворенням рубця.
2. У переносному значенні: глибокий внутрішній розлад, негативне явище, що руйнує щось із середини, моральна чи соціальна рана (наприклад, “виразка суспільства”).
1. У давньогрецькій міфології — дочка царя Агамемнона та Клітемнестри, сестра Ореста та Іфігенії, яка допомогла братові помститися за вбивство батька.
2. У психології (комплекс Електри) — гіпотетичне явище, що полягає в несвідомому потягу доньки до батька та ревнощах до матері (жіночий аналог Едіпового комплексу).
3. У астрономії — одна з найяскравіших зірок у скупченні Плеяди в сузір’ї Тільця.
1. Абстрактний іменник, що означає властивість бути виразним, здатність яскраво, чітко та переконливо виражати думки, почуття, ідеї або художні образи.
2. У мистецтві (літературі, живопису, музиці тощо) — якість твору або його елементів, що полягає у силі емоційного та художнього впливу, у здатності створювати яскраві, запам’ятовуючі образи.
3. У мовленні чи поведінці — яскравість, емоційна наповненість, що робить їх помітними та ефектними.
1. Рідкісне прізвисько або неформальна назва, що може вживатися стосовно людини, пов’язаної з гарбузом (наприклад, за зовнішніми ознаками або видом діяльності), або як власна назва персонажа в усній творчості.
2. У народній творчості або діалектах — можлива зменшувально-пестлива назва гарбуза.
1. Жінка, яка висловлює, формулює або втілює в слові чи образі певні думки, ідеї, почуття; представниця, носійка певних поглядів, переконань або творчих принципів.
2. (у спеціальному вживанні) Пристрій або деталь у техніці, призначені для формування, направлення чи регулювання потоку чогось (наприклад, рідини, газу, світла).