гарбха-гриха

[ɦɑrbxɑ-ɦrɪxɑ] Іменник

Буква:Г

Значення

  1. (Архітектура) –

    У традиційній індійській архітектурі, зокрема в храмовому будівництві, — священна внутрішня частина храму, найважливіше приміщення (святилище), де встановлено головне божество (мурті); серцевина храму, що символізує священну печеру або лоно Всесвіту.

  2. (Архітектура) –

    У ширшому архітектурному значенні — центральна, часто найвища частина храму (вежа-шикхара в північно-індійському стилі або вімана в південно-індійському), що вінчає і охоплює внутрішнє святилище.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. гарбха-гриха, р. гарбхи-грихи, д. гарбсі-грисі, з. гарбху-гриху, о. гарбхою-грихою, м. гарбсі-грисі, к. гарбхо-грихо

Більше записів