Генодерматоз — захворювання шкіри, зумовлене генетичними факторами, яке передається спадковим шляхом і проявляється різноманітними патологічними змінами шкірних покривів.
-
відпадання
1. (геол.) Процес руйнування та відокремлення частин гірських порід від масиву під впливом вивітрювання, сили тяжіння тощо; утворення осипів, обвалів.
2. (мед., заст.) Стан, коли частина тіла (наприклад, палець, кінцівка) втрачає життєздатність і відмирає внаслідок порушення кровопостачання, гангрени або важкої інфекції; некроз із наступним самовільним відділенням мертвих тканин.
3. (перен., рідк.) Втрата зв’язку, віддалення від чогось, вихід зі складу чогось; відокремлення.
-
геногеографія
Галузь знань на стику генетики та географії, що вивчає просторове розподілення генів, генотипів та генетичних ознак у популяціях людини, тварин, рослин і мікроорганізмів, а також закономірності формування цього розподілу під впливом історичних, екологічних та еволюційних факторів.
-
енергійність
Властивість за значенням прикметника “енергійний”; наявність великої внутрішньої енергії, сили; діяльність, сповнена рішучості, наполегливості та завзяття.
-
відпад
1. Те, що відпало, відокремилося від чогось; уламок, осколок, шматок.
2. Продукт життєдіяльності організму, що виділяється назовні; екскременти.
3. Те, що не має цінності, непридатне для використання; відходи, сміття.
4. У геології — уламкові гірські породи, що утворилися в результаті вивітрювання та знаходяться на схилах або біля підніжжя гір.
5. У розмовній мові — щось дуже гарне, чудове, що викликає захоплення (сленгове значення).
-
відохочування
Відохочування — процес відновлення та зміцнення фізичних і душевних сил людини через перебування на свіжому повітрі, часто в природному середовищі, з метою оздоровлення.
Відохочування — застарілий синонім до сучасного слова “відпочинок”, що означає стан спокою, розслаблення або діяльність для відновлення працездатності.
-
генно-інженерний
Створений за допомогою генетичної інженерії; такий, що стосується методів і продуктів генної інженерії.
-
відособленість
1. Властивість або стан того, що відособлено; відокремленість, ізольованість від чогось іншого.
2. У лінгвістиці: семантико-синтаксична відокремленість другорядного члена речення або частини складного речення для надання їм самостійності та логічного виділення.
-
енергійно
1. Прислівник до слова “енергійний”; виражаючи велику активність, наполегливість, рішучість у діях або висловлюваннях.
2. З великою силою, інтенсивністю, напруженістю (про фізичні процеси, явища).
-
відособлення
1. Дія за значенням дієслова «відособити» — відокремлення, відділення когось або чогось від загального цілого, надання самостійності, ізоляція.
2. Стан за значенням дієслова «відособитися» — існування окремо, ізольовано від інших; обособленість, ізольованість.
3. (У лінгвістиці) Синтаксичне явище, коли компонент речення (зворот, слово) інтонаційно та за змістом виділяється, набуваючи граматичної самостійності та відокремленості від інших членів речення.
4. (У суспільних науках) Процес або результат відокремлення, виділення певної частини соціальної, економічної чи політичної системи.