Словник Української Мови
1. Невеликий гірський хребет, що відходить від основного масиву; бічний відрог гори або пасма.
2. Віддалена, відокремлена частина чогось (наприклад, лісу, селища); гілка, відросток.
3. У геології — бокова частина антиклінальної складки або іншої геологічної структури.
1. (в антропології та соматології) Такий, що має тип статури, для якого характерні м’якість форм, округлість, схильність до накопичення жирової тканини, повільний обмін речовин.
2. (в математиці, зокрема в теорії груп) Такий, що є ендоморфізмом або стосується ендоморфізму (відображення алгебраїчної структури на себе, що зберігає її операції).
Відгулень — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
Геміартроз — патологічний стан суглоба, при якому в його порожнину виливається кров внаслідок травми або захворювання.
1. (у літературознавстві) короткий критичний відгук, огляд або рецензія на художній твір, наукову працю, виставу тощо, що містить оцінку та аналіз.
2. (застаріле) відлуння, луна, повторення звуку після його відбиття від перешкоди.
3. (переносне значення) наслідок, відображення, реакція на якусь подію, вчинок або явище.
Ендометріоз — це гінекологічне захворювання, при якому клітини ендометрія (слизової оболонки тіла матки) патологічно розростаються за її межами, утворюючи вогнища в яєчниках, маткових трубах, очеревині та інших органах.
1. Висловлювання, думка, оцінка щодо когось або чогось, що містить реакцію на певну подію, явище, твір мистецтва, послугу тощо.
2. (заст.) Відповідь, відповідання на щось; реакція.
3. (перен.) Відлуння, відбиття звуку; звук, що лунає у відповідь.
4. (перен.) Прояв, слід, відображення чогось.
Ендометрій — це слизова оболонка, що встилає порожнину матки жінки та піддається циклічним змінам під впливом гормонів; призначена для імплантації заплідненої яйцеклітини.
Геміанопія — порушення зору, що характеризується випадінням половини поля зору кожного ока; часткова сліпота.
1. Дія за значенням дієслова “відгрібати”; відкидання, відсування чогось гребком, лопатою, руками або іншим знаряддям убік.
2. (у спорті, зокрема в хокеї) Контрольоване відбиття шайби ключкою від своїх воріт або з небезпечної зони для переривання атаки суперника та початку контратаки.