Словник Української Мови
1. Те, що відсіло на дно рідини після осідання твердих частинок; осад.
2. Продукт збагачення корисних копалин (руди, вугілля тощо), отриманий методом гравітаційного розділення у водному або повітряному потоці (відсаджуванням).
3. (у множині) Відходи, залишки після очищення, переробки чогось; те, що відкинуто як непотрібне.
Ентеровакцина — ветеринарний препарат для пероральної імунізації свиней проти колібактеріозу, що містить живий атенуйований штат збудника (кишкової палички).
1. Технологічний процес збагачення корисних копалин (наприклад, вугілля, руди), заснований на розділенні зернистого матеріалу в вертикальному потоці води або повітря за густиною частинок.
2. Результат такого процесу — продукт (концентрат), отриманий після відділення важких мінеральних частинок від легких.
3. У гірничій справі — операція з відокремлення породи від корисного копалини шляхом його вібрації та промивання.
1. Застаріла назва геології як науки, що вивчає будову, склад, історію розвитку Землі та процеси, що відбуваються в її надрах і на поверхні.
2. У вузькому, історичному значенні — описальна частина геології, що займалася вивченням і класифікацією мінералів, гірських порід та залягання їх у земній корі.
1. Технологічний процес у збагаченні корисних копалин, при якому поділ суміші частинок за густиною та крупністю здійснюється в вертикальному потоці води або повітря.
2. Дія за значенням дієслова «відсаджувати»; пересаджування рослини або частини рослини в інше місце для подальшого росту.
3. У побуті — дія, коли когось просять або змушують пересісти, звільнити місце для іншої людини.
1. Технологічний процес збагачення корисних копалин (руди, вугілля тощо), заснований на розділенні частинок за густиною в потоці води або повітря, що пульсує вертикально вгору через сито з матеріалом.
2. У біології, садівництві та квітникарстві — дія за значенням «відсадити»: пересадження частини рослини (паростка, відсадка, розсади) для окремого вирощування; розмноження рослин вегетативним шляхом.
3. У техніці та будівництві — осідання, опускання ґрунту, фундаменту чи будь-якої конструкції внаслідок ущільнення основи під дією власної ваги або навантаження.
ентеробіопсія — метод діагностики, при якому для мікроскопічного дослідження беруть невеликий фрагмент тканини тонкої кишки (ентерона), зазвичай за допомогою ендоскопа або спеціального катетера.
Геогнозія — наукова дисципліна, що вивчає будову, склад, умови залягання та закономірності розподілу корисних копалин у надрах Землі, а також методи їх пошуків і розвідки; загальна геологія корисних копалин.
1. Відрійок — те саме, що відрій: частина бджолиної родини (рій), що відокремилася від основного вулика.
2. Відрійок — переносно: невелика група людей, що відокремилася від основного колективу, суспільної групи чи організації.
Ентеробіоз — паразитарне захворювання, спричинене нематодами виду Enterobius vermicularis (гострики), що характеризуються переважною локалізацією в нижніх відділах тонкого та у товстому кишечнику людини, особливо у дітей, та основним симптомом у вигляді сверблячки в перианальній області.