Анаконоза — власна назва роду викопних черепах родини навкруглошейних, що існували в еоцені на території сучасної Європи.
-
анакраст
1. У віршуванні — двоскладова стопа, що складається з двох ненаголошених складів (∪ ∪), яка може вживатися на початку віршованого рядка або після перерви у стопі.
2. У музиці — початок музичної фрази зі слабої частки такту, що створює ефект ритмічного зсуву.
-
анакреонтизм
1. Літературний напрям, що виник у західноєвропейській поезії епохи Відродження та Просвітництва, наслідував теми, мотиви та легкий, граційний стиль давньогрецького поета Анакреонта, зосереджуючись на прославлянні радощів життя, любові, вина, веселощів та насолоди молодістю.
2. Конкретний твір (вірш, ода), написаний у такому стилі, що оспівує радісність земного буття, чуттєві насолоди та відверто ігнорує героїчні або громадянські мотиви.
3. У ширшому значенні — життєва філософія або настрої, що характеризуються легковажним, гедонистичним ставленням до життя, прагненням до розваг та насолод.
-
анакротичний
1. (У медицині, про пульс) — такий, що має додаткову хвилю на спадному відрізку кривої артеріального пульсу, яка спричинена збільшеним периферичним опором судин або зниженою скорочувальною здатністю лівого шлуночка серця.
2. (У літературознавстві) — такий, що містить анахронізм, хронологічно невідповідний, що поєднує елементи різних історичних епох.
-
анакротія
Анакротія — у медицині: додаткова хвиля на спадній частині кривої сфігмограми (графічного запису пульсу), що спостерігається при деяких патологіях серцево-судинної системи.
Анакротія — у фізіології: підйомна частина кривої артеріального пульсу (анакрота), що відповідає фазі систоли серця та підвищенню тиску в артеріях.
-
анакруса
1. У віршознавстві — один або кілька зайвих на початку віршового рядка складів, що не входять до метричної схеми вірша, але забезпечують ритмічну рівновагу; безнаголоші склади перед першим наголошеним стопою.
2. У музиці — початковий, неповний такт, що передує першому повному такту музичного твору або його частини; затактовий такт.
-
анаксонія
1. Власна назва давньогрецького міста-держави (поліса) на острові Аморгос у Кікладах, відомого завдяки знахідкам архаїчних написів, що містять давні зразки грецького алфавіту.
2. Власна назва давньогрецької колонії на узбережжі Фракії (територія сучасної Болгарії), заснованої мілетцями в VI ст. до н.е.
-
анаксонний
1. (біол.) Такий, що має нервові клітини (нейрони) з одним відростком — аксоном, але без дендритів.
2. (біол.) Стосовний до типу нервової системи, заснованої на таких клітинах, або властивий їй.
-
аналагматичний
1. (у математиці, зокрема в теорії чисел) Властивий аналагмі, що стосується перетворення фігури, при якому точки, що належать одній прямій, переходять у точки, що належать одному колу, і навпаки.
2. (у лінгвістиці) Створений або функціонуючий за принципом аналогії; аналогічний.
-
аналгезія
Аналгезія — стан відсутності або значне зниження чутливості до болю при збереженні інших видів чутливості (дотику, температури тощо), що може бути спричинений захворюванням, травмою нервової системи або спеціальними медичними засобами (анальгетиками).
Аналгезія — медична процедура або метод знеболення, спрямований на усунення больових відчуттів, наприклад, під час хірургічної операції.