Древослів

Словник Української Мови

  • адміралтейств-колегія

    1. Центральний орган управління військово-морськими силами (флотом) та морською справою в Російській імперії, заснований 1718 року Петром I на зразок аналогічних колегій у Швеції та Голландії; підпорядковувався Сенату, а з 1802 року — Міністерству морських сил, поки не була скасована 1827 року з утворенням Адміралтейств-ради.

    2. Будівля в Санкт-Петербурзі, де розміщувалося однойменне державне відомство, а також комплекс споруд на лівому березі Неви, що включав верфі, майстерні, склади та інші об’єкти для будівництва та оснащення кораблів.

  • адміралтейств-рада

    1. Вищий колегіальний орган управління військово-морськими силами Російської імперії, заснований 1827 року, який займався питаннями будівництва, озброєння, постачання та господарсько-адміністративної діяльності флоту.

    2. Назва центральної установи з управління флотом у деяких інших державах (наприклад, у Великій Британії — Admiralty) історичного періоду.

  • адонідин

    1. (фармакологія) Глікозид, що міститься в рослині горицвіт весняний (Adonis vernalis), який застосовується як серцевий засіб.

    2. (біохімія) Назва одного з барвників-антоціанів, що міститься в пелюстках квітів рослин роду Adonis.

  • адонілен

    1. (фармацевтика) Рідкий лікарський засіб, що містить екстракт з горицвіту весняного (Adonis vernalis), застосовується як серцевий засіб при легких формах серцевої недостатності та неврозах.

    2. (косметологія) Торгова марка або назва лінійки косметичних засобів (переважно для догляду за обличчям), що містять у своєму складі активні компоненти, отримані з рослини горицвіт (Adonis).

  • адоніт

    1. У давньогрецькій міфології — прекрасний юнак, уродженець Кіпру, коханець богині Афродіти, що загинув від удару кабана й був воскрешений Зевсом, який дозволив йому проводити частину року на Олімпі, а частину — у підземному царстві; символ вмираючої та воскресаючої природи.

    2. У ботаніці — народна назва кількох видів трав’янистих рослин, зокрема горицвіту весняного (Adonis vernalis) та горицвіту волзького (Adonis volgensis), що належать до родини жовтецевих; лікарська рослина, що містить сердечні глікозиди.

  • адоптивний

    1. (біол., мед.) Пов’язаний з адопцією (усиновленням), що стосується прийняття дитини на виховання в сім’ю; усиновительський.

    2. (біол., мед.) Стосовний до клітин або імунних процесів, що розвиваються впродовж життя організму як адаптивна реакція на конкретний патоген (напр., адаптивна/адоптивна імунна система).

    3. (психол.) Характеризуючий здібність до ефективного пристосування (адаптації) до змін у навколишньому середовищі та життєвих обставин.

  • адоптований

    1. Про людину або тварину: такий, що набув правового статусу дитини (сина, доньки) або власника стосовно певних осіб (батьків, господарів) внаслідок офіційного юридичного акту (адопції, усиновлення).

    2. Про ідею, концепцію, технологію тощо: такий, що був запозичений, перейнятий з іншого джерела та пристосований для використання в нових умовах.

  • адоптуватися

    1. (у біології) Пристосовуватися до нових умов існування, набувати ознак, властивостей або поведінки, необхідних для виживання в певному середовищі; адаптуватися.

    2. (переносно) Звикати до нових обставин, умов життя або діяльності; пристосовувати свою поведінку, погляди тощо до вимог ситуації або оточення.

  • адопція

    1. Юридичний акт, внаслідок якого між особою (адоптантом) та дитиною (адоптованою дитиною), а також її нащадками, встановлюються правові відносини, аналогічні до батьківських, з усіма випливаючими з цього правами та обов’язками.

    2. У ширшому, побутовому значенні — прийняття дитини на виховання в сім’ю з наданням їй прав власної дитини; усиновлення.

    3. У переносному значенні — прийняття, засвоєння чи опікування кимось або чимось (наприклад, ідеї, культури, технології).

  • адоративний

    1. (у лінгвістиці) Позначає форму ввічливості, що виражає повагу до співрозмовника, зокрема про особливі форми займенників або дієслів у мовах, де існують відмінності між звертанням на “ти” і на “ви” (наприклад, адоративна форма дієслова).

    2. (застаріле) Те саме, що “адоруючий” — той, що висловлює захоплення, обожнювання, глибоку повагу.