Словник Української Мови
1. Графічне позначення у вигляді великої або малої літери Δ/δ грецького алфавіту, що використовується в науці (математиці, фізиці, хімії тощо) для позначення певних величин, понять або операцій (наприклад, зміни величини, дискримінанту, дельта-функції).
2. Умовний знак, символ або логотип, що містить зображення літери дельта (Δ) і слугує для позначення певного бренду, організації, технології або явища (наприклад, дельта-штам вірусу, компанія Delta Air Lines).
1. (про металеві вироби) Такий, що виготовлений шляхом кування — обробки металу ударами молота або преса для надання йому певної форми.
2. (переносно, про міцну, атлетичну статуру людини) Могутній, м’язистий, наче викований з металу.
1. (фіз.) Короткохвильове електромагнітне випромінювання, що виникає при гальмуванні швидких заряджених частинок (електронів) у полі атомних ядер речовини; вторинне рентгенівське випромінювання, тормозне випромінювання.
1. Місто в Росії, Нижньогородській області, промисловий центр з розвиненою металургійною та машинобудівною галузями.
2. Річка в Росії, Нижньогородській області, права притока Оки.
3. (у техніці, розм.) Скорочена назва Виксинського металургійного заводу або продукції, виробленої на ньому.
1. (техн.) Надійно закріпитися, міцно зафіксуватися на певному місці, у певному положенні за допомогою кріплення, кріпильних елементів чи конструкції.
2. (перен.) Міцно утвердитися, стати стійким, непохитним у чомусь (про почуття, переконання, звичку тощо).
1. Потік швидких електронів, що виникає при проходженні альфа-частинок (ядер гелію) через речовину; один із видів бета-випромінювання.
2. У старій науковій термінології — вторинне електронне випромінювання, що утворюється при гальмуванні заряджених частинок високої енергії в речовині.
1. Закріпити щось міцно, надійно, зробити стійким, непохитним.
2. Техн. Закріпити деталь, заготовку тощо на верстаті, в пристосуванні для обробки.
3. Перен. Зробити міцним, стійким, утвердити в свідомості, побуті (ідеї, звички, знання).
1. (математика) Диференціальний оператор другого порядку, що діє на скалярну функцію та дорівнює сумі других частинних похідних по всіх незалежних змінних; оператор Лапласа, позначається символом Δ.
2. (фінанси, інформатика) Назва алгоритму, програми або системи, призначеної для обробки, аналізу чи торгівлі фінансовими інструментами (наприклад, опціонами), де ключовим параметром є “дельта” — чутливість ціни похідного інструменту до зміни ціни базового активу.
1. Обертаючись, вивільнятися з чогось, звільнятися від обхоплення, стискання тощо.
2. Перен. Знаходити вихід із скрутного, незручного становища; рятуватися за допомогою хитрість, вигадок, відмовок тощо.
3. Розм. Виконувати якусь роботу, докладаючи значних зусиль, напружуючись.
1. У математиці, зокрема в теорії динамічних систем — окіл точки рівноваги (стаціонарної точки) у фазовому просторі, що має форму дельтоїда (сферичного трикутника) або обмежений дельтоподібними поверхнями; використовується при дослідженні стійкості рішень.
2. У фізиці та інженерії — специфічна область простору, що має форму трикутника або нагадує грецьку літеру дельта (Δ), часто в контексті розподілу полів, течій або зон впливу.