Словник Української Мови
1. Поширення християнської віри, зокрема євангельського вчення, серед невіруючих або послідовників інших релігій з метою навернення їх до християнства.
2. У християнській традиції — діяльність, спрямована на проповідь Євангелія та залучення нових послідовників до церкви, що вважається виконанням завіту Ісуса Христа.
1. Який стосується жаби, властивий жабі, належить жабі.
2. Призначений для ловлі або утримання жаб.
3. У порівняннях: схожий на жабу за зовнішнім виглядом, характером рухів або звуків.
1. Стосуючийся Євангелія, пов’язаний з Євангелієм; взятий із Євангелія, такий, як у Євангелії.
2. Стосуючийся християнських конфесій, громад або рухів (переважно протестантських), що наголошують на необхідності особистого навернення, авторитеті Біблії та активній місіонерській діяльності.
1. Власна назва першої жінки, створеної Богом за біблійним переказом, праматір всього людсьтва; дружина Адама.
2. Перен. Жінка, яка спокушає, зваблює чоловіка (часто з відтінком осуду).
3. Рідкісна власна назва жіночої особи (особове ім’я).
1. Зменшувально-пестливе від “жабеня”: маленька жаба, молода особина жаби.
2. Переносно: про маленьку, незграбну або неохайну дитину (часто з відтінком пестощів або жартівливої несхвалення).
1. Дієслово-зв’язка, що вказує на належність ознаки, стану або якості до предмета, особи чи явища, а також на тотожність, рівність або існування; відповідає формам теперішнього часу дієслова «бути» для третьої особи однини та множини.
2. У логіці та філософії — термін, що виражає акт існування, наявність або факт буття; часто вживається в категоричних судженнях типу «S є P».
3. У математиці та формальних науках — знак рівності (=), що виражає тотожність, еквівалентність або прирівнювання величин.
1. Молода жаба, що недавно пройшла метаморфоз із пуголовка; жаба у ранньому віці після перетворення.
2. (переносно, розмовне, часто зневажливо або жартівливо) Про незграбну, некрасиву людину, переважно дитину або дівчину.